Роман і Леонід Бутусіни пішли на війну захищати незалежність України у 2020. З 25 лютого разом із батьком Олегом і молодшим 18-річним братом Григорієм відбивали наступ російських окупантів на Київщині та Чернігівщині.
9 березня при обороні Лукашівки брати Бутусіни – Роман та Леонід, героїчно загинули. На річницю бою в Лукашівку приїхав брат загиблих – Григорій Бутусін, пише Репортер з посиланням на проєкт Victims.Memorial.
Лукашівка була в окупації з 9 до 30 березня 2022 року. Це 21 день трагедій, надій та героїзму. У Лукашівці, за різними даними, було від 100 до 150 українських військових. Більшість із них прибували в село з 6 березня: це бійці 2-ї зведеної стрілецької роти 21-го окремого стрілецького батальйону та 16-го батальйону 58-ої бригади. Але протриматися довго їм не вдалося: сили були нерівні. І вже 9 березня після чергового артилерійського обстрілу росіяни пішли в наступ важкою технікою.
9 березня о 8 ранку один із братів Бутусіних зателефонував власнику ФГ «Напорівське», яке знаходиться в іншій частині села, Григорію Ткаченку. Хлопці попередили його про наступ росіян і порадили тікати з села.
«Я вражений мужністю і людяністю цих хлопців. Ішов бій, їх обстрілювали, вони захищалися… Хлопці знали, що це кінець, і при цьому думали про інших людей», – розчулено згадує Григорій Ткаченко.
До теми:
Я пишаюся своїми дітьми. Родина з Росії втратила двох синів-воїнів, які обороняли Чернігівщину
З хлопцями він познайомився, коли привозив обіди військовим. Підприємець від початку повномасштабної війни організував харчування українських захисників. Так само допомагав молоком і продуктами мешканцям свого і сусідніх сіл. Коли ввечері 24 лютого 2022-го в Лукашівці зникло світло, його ферма стала епіцентром життя. Тут люди могли зарядити телефони від генератора, дізнатися останні новини, які з кожним днем ставали все тривожнішими.
9 березня 2022 року Лукашівку, що за 20 кілометрів від Чернігова, повністю оточили.
Зв’язок із хлопцями пропав. Наступні три тижні родина нічого не знала про долю Романа і Леоніда. Лукашівка була окупованою. Григорій Бутусін разом із батьком увесь цей час шукали хлопців, сподівалися, що їм таки вдалося вийти живими.
24-річний Роман і 20-річний Леонід полягли час героїчної оборони села 9 березня. Тіла Романа й Леоніда батько знайшов у звільненій Лукашівці аж 31 березня, на місці їхнього останнього бою. Вони лежали поруч – на відстані кількох метрів. У Романа на бронежилеті була нагорода за участь в ООС.
На місці гибелі Романа і Леоніда фермер Григорій Ткаченко зробив і встановив хрест як вдячність хлопцям за те, що вони знайшли час, згадали за нього й цим врятували
На річницю бою в Лукашівку приїхав брат загиблих – Григорій Бутусін. Під час окупації села він з побратимами намагався дістатися сюди, щоб звільнити полонених і дізнатися, що з братами. Але не вийшло.
«13 березня ми з побратимами підійшли до Лукашівки. Рухалися по рову і так дісталися до лісу. Але в село не потрапили: у тепловізор побачили ворога і його техніку. Нас було мало, з нами були люди, які не могли йти далі. Тому ми повернулися назад. Вже після звільнення села тіла моїх братів знайшов батько», – розповідає Григорій Бутусін.
Батько хлопців Олег і брат Григорій нині воюють на боці України.
