Любомир Колодніцький народився у маленькому селі на Тернопільщині. Там вчився у школі, а у 2013 році закінчив Івано-Франківський фаховий коледж технологій та бізнесу за спеціальністю «Фінанси і кредит». Навчався добре, тож одразу після випуску отримав пропозиції від кількох фінансових установ, обрав Дельта банк.
Там працював кредитним інспектором, мав хороші результати, але через рік зрозумів, що банкова справа – то не його. Тому вирішив пробувати й шукати, поки не знайде своє, справжнє. Наступні роки Любомир спробував себе у декількох установах і вакансіях, включаючи обслуговування авто на СТО, виготовлення меблів у приватника, був оператором відділення «Нової пошти».
Також була доволі цікава й творча робота фахівця з питань реклами на радіо. Та йому знову хотілося більшого.
За його словами, всюди працював добре – і це точно був корисний досвід. Втім, тепер треба було додати знань.
У 2018 році Любомир вирішив продовжити навчання, цього разу – за кордоном. Записався на курси словацької мови і вже через п’ять місяців пристойно говорив і писав словацькою. Далі були успішні співбесіди, переїзд, і в 2019 році Колодніцький став студентом Католицького університету в Ружомберку. Навчався на кафедрі менеджменту та економіки. За рік навчання у словацькому виші здобув хороші навички з планування, організації, контролю, мотивації тощо.
У Словаччині я майже всю увагу приділяв навчанню, – розповідає Любомир. – Захопився літературою з педагогіки й менеджменту. Бібліотека в Ружомберку надихала мене своїми розмірами і цікавими книгами.
Того ж року він успішно склав іспити й відправився до США за програмою обміну студентами. Каже, мріяв про досвід зовсім іншого рівня, про нові знайомства та можливості саме для тих, хто завжди рухається вперед і ніколи не здається.
В Америці першою сходинкою для нього стала мова. У місті Саутфілд, штат Мічиган, Любомир Колодніцький поступив у LCI (Language Center International). У таких міжнародних центрах мови навчаються люди з усього світу. Через два роки інтенсивних занять уже міг вільно спілкуватися та писати англійською.
Крім того, у США я познайомився з багатьма американцями, більше дізнався про їхню культуру, – розповідає Любомир. – Особливо мене цікавило їхнє ставлення до пожежних і медиків швидкої допомоги. Якщо коротко, то відповідь була одна: «Це герої, які не носять плащів». Справді, те, з якою повагою та вдячністю американці ставляться до рятувальників, не передати словами. Пожежними я захоплювався ще в Україні, навіть мав можливість попрацювати там волонтером. Але в США їхні навички набагато вищі, а сфера роботи – значно ширша.
Каже, був приємно здивований тим, наскільки американські пожежні витривалі, досвідчені й загалом – кваліфіковані. Йому навіть важко було збагнути, як одна людина може мати стільки навичок – і з гасіння пожеж, і з надання медичної допомоги, і з багатьох інших сфер. Пожежні мусять вміти користуватись найрізноманітнішим обладнанням, добре працювати на висоті, у воді, мати міцне здоров’я, витривалість і фізичну силу.
Лише стандартне обмундирування американського пожежного важить близько 30 кг. А в ньому треба підніматись і спускатись, швидко пересуватись, маневрувати.
Крім того, робота рятувальника надзвичайно відповідальна, тому й почесна.
І тут я зрозумів, що знайшов своє справжнє покликання, – говорить Любомир.
А далі знову було наполегливе й тривале навчання. Спершу він самостійно читав усе, що стосується пожежно-рятувальної служби та невідкладної медичної допомоги. Один за одним «ковтав» навчальні посібники, журнали, окремі статті тощо. Все далі заглиблювався в різні аспекти професії. Вивчав гасіння пожеж (зокрема лісових), рятування людей із житлових районів і замкнутих просторів, ДТП, рятування на воді, рятування тварин, основи першої медичної допомоги тощо.
У вересні 2021 року Любомир Колодніцький успішно закінчив ЕMT Academy (Академію невідкладної медичної допомоги) у штаті Мічиган. Через рік – Fire Rescue Academy, пожежно-рятувальну академію. Крім того, отримав ліцензію на прийом іспитів з водіння автомобіля.
Нині Любомир працює пожежним і техніком невідкладної медичної допомоги. Також допомагає кільком пожежним частинам з аналізом та оцінкою системи порятунку. Інструктує охочих стати частиною пожарної рятувальної служби, а також бере активну участь у засіданнях з питань безпеки місцевої громади.
Цілі досягають ті, хто ніколи не здається, впевнений Любомир, а після того треба ставити нові цілі та працювати далі.
Автор: Сергій Павлюк
Читайте: Архітектура, живопис, музика. Талановиті українці, про яких ви могли не знати, що вони з Прикарпаття
Матеріал на правах промо
