Франківський блогер Ростислав Шпук порівняв ярмарок у центрі міста зі стіною плачу

У невеличкому центрі Франківська до Пасхи появилась своя стіна плачу. Брезентова, мало-архітектурно-форменна, але з такою силою катарсисогенезу, що сльози фонтанують самі. Тому центральний фонтан, що опинився за матерчатою стіною, тепер і не потрібен, написав у Facebook франківський блогер і підприємець Ростислав Шпук.

До теми: Франківці обурені, що Великодній ярмарок у центрі міста перетворили на “базар” (ФОТО)

Стіна зроблена з брезентових торгівельних наметів-пільговиків, яким можна всьо, ніби щойно повернутих з фронту довойовувати тут, в хакнутих кольорах перегорілого хакі – камуфляжі посухи і сафарі.
Війна розширилась, переросла в торгівельну. В місті оголошено торгівельний стан, строгіший, жорсткіший, хардкорисливіший за воєнний.
В стіну плачу можна вставити записку з казначейським бажанням, і буде тобі щастя: біжутерія – погримушка для дорослих, що не гримить, а блискає сонячними безбілетними зайчиками; булки, що пухнуть; ковбаси, що пружинять; яйця націлюються; буженина мнеться; копченість б’є копитом; хліби колосяться; сирні маси давлять маси; пляцки – пляцками; настоянки настоюють на купівлі. Шляхи звужено, історичні види перекрито, зате запахи відпущено: все це пахне, хором, навперебій, стрімголов, вкладаючи у запах ціле себе і своє майбутнє, повертаючи страснотижневі апетити з голів у ноги.
Влада каже, що впорядкувала торгівлю.
І справді: тепер навіть двічі вбита копчена риба пахне впорядковано – так вона після смерті різко заговорила з високої трибуни цілого центру нехилого міста – несподівано стала царицею цілком земною, сама в шоці.