Хоча офіційно в Україні заборонена проституція, за інформацією правозахисника Павла Скали, наразі у нас працюють більше 80 тисяч секс-працівників.
Для підтримки борделів створюють спеціальні колл-центри, які приводять чоловіків до секс-працівниць. Більше того, десятки таких диспетчерських у столиці обслуговують російських сутенерів, пише УП.
Одна з операторок, яка працювала з московським борделем, погодилася поговорити з “Українською правдою. Життя” та розповісти деталі.
ПРИСТОЙНІСТЬ
“На співбесіді мені сказали, що робота звичайна, диспетчерська. Розповісти про товар, його характеристики, вартість, домовитися про доставку. Як дізналася потім, мій товар – живі люди“, – починає Аліна, студентка-другокурсниця престижного університету.
 |
| Аліна, студентка-другокурсниця престижного університету, працює у колл-центрі для секс-працівниць |
На одній з центральних київських вулиць стоїть будинок. На вигляд йому не менше століття: ліпнина, дерев’яні двері, гігантські вікна. Його майже повністю здають під офіси. На другому поверсі – колл-центр борделю. Про таку роботу не пишуть в інтернеті, хіба що загально: “Потрібен диспетчер колл-центру”. Ані імен, ані телефонів, ані назв організацій.
Переважно телефонують самі, питають, чи потрібна робота. Зарплата близько 3000 гривень, плюс відсоток від продажів. Співбесіда стандартна: анкета, питання про освіту, досвід роботи та інтереси.
“Я знала, що проституція існує. Я не знала, що є ціла система, – продовжує Аліна. – Не здогадувалася ні про що, аж поки не почала працювати. Зараз думаю, що питання на співбесіді були дивні: чи повна сім’я? Хто вас утримує? Питали, чи маю анкети на сайтах знайомств та чи впевнена я в собі“.
Колеги Аліни розповідали, що таких колл-центрів у Києві десятки, вони обслуговують російські борделі. В Росії диспетчерів “накривають ментівські облави”, тому вони працюють в Україні – неофіційно, під виглядом рекламних агенцій. На співбесіді потенційним працівницям кажуть, що рекламують масажні салони, мовляв, не всі послуги пристойні, але нічого кримінального. Диспетчер має лиш допомогти клієнту знайти салон та обрати послуги.
“Мені сказали, що це мене не компрометує, я лише допоможу сором’язливим людям отримати те, що їм потрібно. Я розгубилася, але подумала, що чому б і ні, якщо це мене особисто не стосується“, – розповідає дівчина.
 |
| Десятки колл-центрів у Києві обслуговують російські борделі |
ОГИДА
Про роботу у колл-центрі для секс-працівниць не розкажеш друзям. Дівчата брешуть, що працюють диспетчерками в таксі, та деякі зізнаються – найближчим все ж сказали правду. Одна з таких дівчат, Оля, каже, що працювати їй навіть подобається. Вона – рекордсменка диспетчерської з так званих “заходів”, тобто кількості клієнтів, успішно приведених до секс-працівниць.
“Оля думає, що зрозуміла цих збоченців, – розповідає про колегу Аліна. – Вона поводиться з ними, як реальна жінка: слухає, багато запитує, створює ілюзію повноцінних стосунків. А потім говорить, що може дати їм те, що потрібно – любов і задоволення. Так в неї щодня по п’ять чоловіків і “заходять“.
В диспетчерській панує особлива атмосфера. Головна по залу – “коуч” – невпинно повторює: всі чоловіки однакові, вони всі тварини, їм потрібно тільки одне. В диспетчерок часто здають нерви, їм доводиться прикидатися секс-працівницями і не кожній з них це морально під силу. Тоді коуч відводить їх в інше приміщення і каже, що все нормально, тут все, як у реальному житті.
 |
| Коуч відводить операторок у інше приміщення і переконує, що тут все, як у реальному житті |
“Коли в мене був перший “захід”, я розридалася від огиди. Мене відвели на балкон і сказали, що ця робота мене життя навчить, – пригнічено говорить Аліна та міцніше стискає цигарку поміж пальців. Вони так і говорять, що яка різниця, як жінці продатися. Або так, або хтось буде водити по ресторанах, щоб потім взяти тебе, як шматок м’яса. Ми просто спрощували цю схему між чоловіком і секс-працівницею“.
Про те, що їй доведеться зводити чоловіків з такими жінками, Аліні сказали у перший робочий день. У диспетчерську новачків підбирають, коли знають, що людині дуже потрібна робота і гроші. Тоді сумнівів менше, і працівниці рідше йдуть геть, коли дізнаються правду.
Проблеми з грошима були і в Аліни:
“Коли я прийшла на першу зміну, мені сказали: “Ми допомагаємо надавати інтимні послуги”. Повторили, що це все безпечно, ніхто не дізнається, чим я заробляю. Не знаю, чому залишилася“.
ВІДВЕРТІСТЬ
Навчання такій роботі триває декілька днів. На кожному диспетчерському комп’ютері є спеціальні програми, закладки на сайтах, збережені аккаунти і листування. Коуч показує, як і де треба зареєструватися, манеру спілкування можна підгледіти в попередньому листуванні.
Кожна дівчина в колл-центрі створює безліч акаунтів: mail.ru, VK, сайти знайомств. У кожну анкету додають відверті фото та пишуть чуже ім’я.
 |
| У кожну анкету додають чужі відверті фото та ім’я |
В графі “інтереси” вказують секс: класичний, анальний, оральний, хоча б раз на день, за невелику матеріальну винагороду. Далі все механічно – потрібно розіслати десятки оголошень по групах: “Хочу сексу сьогодні, писати в приват”. Зацікавлені чоловіки пишуть майже одразу.
Сайти швидко блокують акаунти за ключовими словами або за непристойні фото. Тому завдання диспетчера – перевести розмову у Viber чи Whatsapp, де й відбувається основна частина роботи.
За словами Аліни, чоловіки швидко переходять до діла: просять оголені фото і питають, що саме вони можуть отримати за свої гроші. В кожної диспетчерки на комп’ютері десятки фото: оголені, в білизні, професійні фото проституток та світлини звичайних жінок. Будь-які відверті фото з інтернету підійдуть, щоб вмовити чоловіка “зайти”.
“Майже всі хочуть бачити фото з обличчям, але такі не скидаємо. Кажемо, що бували випадки, коли знайомі впізнавали. Насправді, яке б фото диспетчер не скинула, все одно секс-працівниця виглядатиме інакше“, – пояснює Аліна.
Коли чоловіку достатньо фото і листування, він просить про зустріч.
 |
| Яке б фото диспетчер не скинула, все одно секс-працівниця виглядатиме інакше |
У кожному борделі, який обслуговує колл-центр, залучені десятки жінок по всій Москві. Диспетчерка уточнює, де перебуває чоловік – де б він не був, вона скаже, що знаходиться поруч, а коуч знайде секс-працівницю неподалік. Робота з клієнтом закінчується тоді, коли секс-працівниця відкриває клієнтові двері. Тоді диспетчер звітує: “хлопчик зайшов” і їй зараховується “захід”.
ЗВИЧКА
Аліна каже, що розцінки у всіх секс-працівниць однакові, дорожчі лише в найкрасивіших з них. Будь-який секс та еротичний масаж коштують 4 тисячі рублів, тобто близько 1700 гривень. Секс втрьох – вдвічі дорожчий. За всі додаткові бажання клієнти платять ще по 2 тисячі рублів.
Більшість чоловіків впевнені, що спілкуються з секс-працівницею, але все одно дзвонять, аби пересвідчитися – жінка справжня.
“Зазвичай чоловіки знають, що це не безкоштовно. Однак інколи ми пишемо прямо: “Зайчик, ти ж розумієш, я працюю за невелику винагороду”. Деякі навіть знають про існування диспетчерів і можуть одразу сказати: сьогодні потрібна низенька, висока, білявка, шатенка, в такому районі в такий-то час“, – каже дівчина.
 |
| Деякі чоловіки навіть знають про існування диспетчерів і можуть одразу описати замовлення |
Між переходом у Viber і “заходом” можуть пройти години – нерідко диспетчер розмовляє по телефону, перш ніж клієнт приїде до секс-працівниці. Аліна каже, що вести розмову від її імені – найскладніша частина роботи.
“Мені гидко, що саме мене вважають секс-працівницею. Гидко, що сприймають як предмет для втіхи. Одні могли нити годинами на роботу, на життя, на жінок, а могли просто подзвонити і прямо в трубку почати мастурбувати. Мені такий трапився ледь не в перший день, пам’ятаю, як стало огидно, коли він так реагував на мій голос, – Аліна глибоко вдихає повітря, переводить дух. – Коли я почула, як він кінчив, мені стало моторошно“.
Коуч одразу зрозуміла, що з Аліною щось не те, і знову відвела її на балкон. Сказала, якщо в неї хоч раз були стосунки, вона має все розуміти.
“Диспетчерок запевняють, що на цьому побудовані всі стосунки чоловіків і жінок – якщо повірити, допомагає абстрагуватись і працювати далі. Я повірити в це не змогла“.
Остап Яриш, фото
