У Франківську вже всьоме провели конкурс малюнка «Для Бога я створю найкраще». Понад 800 робіт у техніці «графіка» злетілися до «Промприлад.Реновація», де журі та всі охочі цілий день обирали найкращих. Переможців нагородять дипломами, з їхніх робіт укладуть каталог.
А як почався конкурс «Для Бога я створю найкраще» й до чого все виросло, знає Репортер.
Спільна молитва
З часу проведення першого конкурсу «Для Бога я створю найкраще» минуло вже 10 років. Спершу планували раз на два роки, але згодом перейшли на щорічний формат. Організатори незмінні – художник Ярема Стецик, Підпечерівська школа мистецтв і Молодіжна комісія Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Цьогоріч – це вже сьомий конкурс. Учасники з цілої країни та навіть Болгарії надіслали понад 800 робіт з сюжетами про створення світу, сучасним баченням Бога, янголів і святих. Усе у техніці «графіка» й на форматах А2. Таке невелике обмеження запровадили цього разу вперше. Організатори сподіваються, це мотивувало учасників створювати нові оригінальні малюнки саме на конкурс.
«Бувало, що й 1800 робіт нам приходило. Але серед них було багато сірого матеріалу. Тобто, зрозуміло, що це просто крута робота, але робилася вона не для Бога. У школах є така практика, що ти працюєш універсально, а коли з’являється конкурс, то в тебе вже є готова робота. І це не є зле, – говорить Ярема Стецик, – але ми хотіли, щоб до нашої справи підходили окремо. Тож цього разу робіт менше, але й неякісних не більше 50».
Вікових обмежень для участі в конкурсі малюнку немає, але надходять все ж переважно саме дитячі роботи і найбільше серед них учнів художніх шкіл.
«Виявилося, що більшість людей взагалі не реагує на запит – намалюй щось для Бога. І виходить, що найбільш дисциплінованими є певні навчальні заклади і певні вчителі. І ці вчителі стають тим світильником, довкола якого формуються групи дітей, – додає Стецик. – Напевно, на 90 % успіх конкурсу є в тому, що серед педагогів участь в ньому стала супер професійним приколом. Щодо професійності конкурс може претендувати на першу п’ятірку в Україні. Ми дуже тішимося з того, що видають учасники. А видають вони кожного разу нове. На одну голову це не налізе. Це спільна молитва».
Цікава тема
Серед учасників – близько 100 художніх шкіл. І для них цей конкурс є своєрідними курсами підвищення кваліфікації та обміном досвідом, каже Ярема Стецик. Бо якщо якась школа робить щось круте, то наступного року кілька інших шкіл візьмуть це до уваги і створюватимуть роботи у подібних техніках.
Зокрема є художні школи, які щороку не просто надсилають вже напрацьований матеріал, а разом із дітьми створюють щось нове, унікальне, шукають цікаві підходи та рішення. Серед таких «ветеранів» – Харківський ліцей мистецтв, художня студія «Веселка» з Дніпра, Кілійська школа мистецтв. Постійно з’являються і нові школи-учасники. Надсилають свої роботи і юні художники з-за кордону.
«Звично маємо 5-6 країн-учасниць. Цьогоріч лише Болгарія прислала велику колекцію, інші не долучилися. Я розсилаю запрошення до участі по цілому світу. Ми дуже відкриті, тиснемо на всі можливі клавіші, а приходить воно з якоїсь іншої сторони, – розповідає Ярема Стецик. – Я називаю «Для Бога я створю найкраще» конкурсом хіба лише через таку форму. Для мене це могло бути просто свято. Але я розумію, що на свято я зміг би закликати з 10 людей, а на конкурс зголосилася майже 1000. Усі це розуміють, і ми відкрито говоримо, що не в конкурсі справа».
Читайте також: Вертеп творить добро. Як у Франківську “Дрібнота” колядувала для онкогематології (ФОТО)
Харківський ліцей мистецтв нині – один із найактивніших учасників. Його учні стараються регулярно надсилати свої малюнки, беруть участь і в інших спільних проєктах Франківська та Харкова. І, за словами Стецика, саме з них усе почалося. Перший конкурс «Для Бога я створю найкраще» Ярема організовував за прикладом харківського ліцею.
«Мені ця тема була цікавою ще з радянських часів, адже у нас на сході виховання було іншим. А по-друге, я вже знаю Ярему років 20, ми співпрацювали кілька разів, – розповідає викладач ліцею Сергій Грічанок. – Людина подобається, тема подобається і все складається. Як тільки Ярема дає пропозицію, я шукаю, як її здійснити в Харкові, ми завжди готові долучитися до проєктів у Франківську».
У ліцеї навчається понад 100 дітей, тож або учні Сергія, або його колеги беруть участь у конкурсі «Для Бога я створю найкраще». Крім того, вони організували кілька презентацій конкурсу в Харкові та презентували свої проєкти у Франківську.
«Одне покоління виростає, а на зміну йому приходить зовсім інше. Вони живуть у цифровому світі, тож треба шукати зачіпки, щоб їх зацікавити, – говорить Сергій Грічанок. – Тож ми багато розповідаємо, як цю тему можна пристосувати до сьогодення чи навіть майбутнього. Шукаємо підходи. І в Яремі теж мені дуже подобається, що він активно шукає цей підхід. Не можу сказати, що це легко, але є бажання, і ми знаходимо можливості».
Перемагає щирість
Окрім дитячих, є на конкурсі й роботи дорослих відомих художників. Цього року це Нікіта Тітов, Андрій Єрмоленко, Олена Буйвідт.
«Вони може й не виграють, але для мене їхня участь суттєва – в їхніх роботах є сучасна, суто українська, теперішня наша естетика. І кращої естетики, виходить, що нема й бути не може, – каже Ярема Стецик. – Олена Буйвідт прислала одну конкурсну роботу. Каже, що не хоче конкурувати з дітьми. Але конкурувати з дітьми – це одна з розваг. Просто діти точно виграють. Бо навіть професійне журі швидше погоджується саме з дитячою безпосередністю».
Минулого тижня в одному з просторів «Промприлад.Реновація» журі з реставраторів, художників і музикантів, а також отця Михайла Віхотя обирало найкращі роботи. Приєднатися міг кожен охочий. Малюнки, що сподобалися найбільше, позначали спеціальними наліпками. А у підсумку журі рахувало кількість таких відзнак.
До теми: Ісус живе біля ратуші. У Франківську вже четвертий рік діє шопка з музикою, інтерактивом і місцевим Єрусалимом (ФОТО)
Згодом із фотографій робіт переможців укладуть уже традиційний каталог. Також до нього увійдуть назви всіх робіт і перелік учасників. А в березні на третьому поверсі Краєзнавчого музею відбудеться підсумкова виставка та презентація каталогу.
«Мені подобаються конкурси з широкими темами. Адже Бог – це все. І масштаби конкурсу викликають повагу. Для мене, як педагога і члена журі, цікаво побачити різноманіття дитячої творчості, навіть надихнутися, – говорить художник Василь Стефанишин. – Цього року, наприклад, були класні роботи, де діти малювали котиків з Ісусом. Це сучасні трендові речі, які показують, що Бог може бути і в повсякденні, а не лише на стіні в церкві. Коли доводиться обирати серед дитячих робіт, я насамперед виділяю класні ідеї, оригінальність і щирість, де може бути менше допомоги дорослих, а більше щирості. Кажуть, дорослі художники все життя йдуть до того, щоб відчувати й малювати, як діти. І це прекрасний варіант побачити дитяче мистецтво. Воно дуже цінне, особливо якщо дорослі не дуже втручаються».
До фонду конкурсу за ці роки надійшло в сумі понад 5000 робіт. Усі вони представлені у електронному форматі. А самі роботи зберігаються у Підпечерівській школі мистецтв. Якщо виникає запит, будь-які з них можуть надати для виставок.
«З першого і другого набору я зробив понад 50 виставок. Ми і нині відкриті до цього. Але на це потрібні зусилля тих, хто приймає – зустріти, розкласти, придумати програму. Якщо ініціатори готові це взяти на себе, то супер, – говорить Ярема Стецик. – Тепер ми більше перейшли в електронний формат. Усі роботи фотографують, укладають онлайн-каталоги. Там є зерно. І ми готові надавати їх для інших ініціатив».
