21 березня у Бурштині відбулися громадській слухання щодо створення в місті спільноти підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю.
У вступній промові керівник «Української благодійницької мережі» Василь Футерко розповів, що Україна тільки стає на шлях створення сімейних будинків-спільнот, де проживатиме 6-8 людей. Навіть, каже, якщо інтернат добре матеріально забезпечений, все одно його вихованцям не вистачає особистого простору та втрачається можливість самореалізації.
На думку Футерка, в інтернатах люди з інвалідністю не живуть, а існують. Він переконаний, що в будинках-спільнотах у них є шанс на краще, більше незалежне життя. Там, додає, за ними цілодобово буду доглядати наймані працівники-асистенти.
Василь Футерко заявив, що не планує просити жодних коштів у місцевого бюджету, а сподівається залучати благодійне та державне фінансування.
«Виділені кошти повинні йти не до інтернату, а конкретній людині з інвалідністю», – сказав він.
Адже, додає, минулого року на кожну дитину із Залучанського будинку-інтернату виділялось близько п’яти тисяч гривень щомісяця.
Голова міста Бурштин Роксолана Джура зауважила, що слухання потрібне і будинки-спільноти – це шанс на краще життя.
«Батьки не вічні, та хотіли би залишати своїх дітей в хороших руках, і такі будинки були би дуже доречними та доцільними», – вважає Джура.
На її думку, основна проблема в нестабільності фінансування з боку місцевої влади та пошук і утримання спеціалістів, які повинні бути не просто фахівцями своєї справи, а хорошими та прихильними до людей з особливими потребами.
Представник місцевої організації «Довір’я» (об’єднує батьків дітей з інвалідністю) Наталя Кец підтримує ініціативу створення будинків сімейного типу, бо, каже, сама є матір’ю дитини з особливими потребами.
Василь Футерко на завершення додав, що люди з інвалідністю мають право на роботу та розвиток.
«Замість двох великих інтернатів – Залучанського та Коломийського, в яких проживають близько 400 дітей, буде кількадесят будинків-спільнот рівномірно розташованих по району. І люди з обмеженими можливостями отримають житимуть повноцінніше, – говорить Футерко. – Ми звикли думати, що люди з інвалідністю лише потребують, але вони вміють віддавати».
Наприкінці обговорення присутнім показали три короткометражних відеоролики про життя та можливість всиновлення дітей із Залучанського інтернату.
Потім було голосування, де 34 людини проголосували «за» створення будинків-спільнот для сиріт з інвалідністю.
Вікторія Гавалешко
