За словами бійця, такої небезпеки як її часто змальвують в області для п’ятого батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» немає. Та ця паніка зводить нанівець дух солдатів, повідомляє “Бліц-Інфо”.
«Ззараз потрібно, щоб тут заспокоїлися і дали людям воювати, а солдатам треба перестати телефонувати додому і проситися, щоб їх забрали. Елементарно вийти і зайняти оборону. Вилізти з льоху, лягти на сиру землю та зайняти свій сектор оборони. Більше нічого. В наступ будуть йти ті, хто навчений», – наголошує боєць.
Військовий розповідає, що головне завдання батальйону захищати від можливого нападу. Але бойові дії як такі він не веде. Як вже відомо, кілька разів 5-й батальйон попадав під обстріли “Градів”. Та зрештою це ставалося майже з усіма батальйонами, що знаходяться в зоні АТО. Однак, це не порівняти з передовиками, які потрапляють під обстріли по 3-5 разів на добу і продовжують тримати оборону.
Також він зауважує, що весь минулий тиждень підрозділи української армії штурмували Савур-Могилу. За цей тиждень була проведена величезна робота і в результаті Савур-Могила була взята.
“Для того, щоб перемагати, треба йти в наступ. Тому наших бійців однозначно не потрібно забирати чи проводити ротації за проханням рідних. Звичайно підрозділи змучені, але ті хто безпосередньо брали участь – це чотири десантні бригади та два полки спецназу. Від них залишилося 20 відсотків особового складу в строю. Вони по кілька разів на день ведуть бої. Для цього їм потрібен тил. Зокрема, як нашого 5 батальйону. Щоб вони знали, що терористи не вдарять зі спини. Потрібен тил і тут – на Прикарпатті», – вважає Роман.
Тож додає, що нашим прикарпатським бійцям потрібна моральна підтримка на місцях. Вони мають самі розуміти, що їх підтримують. Адже тільки тоді вони зможуть бути впевниними в собі і в своїй перемозі.
«Ці панічні настрої з проханням вивести підрозділи не дають жодних переваг. Якщо ми це зробимо і виведемо хоч один підрозділ – посипиться вся система. Не ми цю війну розв’язали, але ми її маємо виграти і вигнати противника. Так, важко воювати, бо наші покоління не воювали. Ми жили як у Бога за пазухою, а тепер нам довелося йти на фронт, хос немаємо досвіду та бойового духу. Тож нам треба відновити козацькі традиції та витягнути з глибоких закапелків своєї душі той коцазький дух. Бо є він у нас. А страх треба відкинути», – підсумовує боєць.
