Старший солдат Віктор С. зараз служить стрільцем роти охорони одного з ТЦК та СП Івано-Франківської області.
До лав Збройних Сил України чоловік вступив ще в 2012 році, коли проходив строкову службу у внутрішніх військах. В 2014 році пішов добровольцем в 5 батальйон Івано-Франківського ТРО, який тримав позиції під Ілловайськом, розповідають в Івано-Франківському центрі комплектування та соціальної підтримки.
Втретє Віктор опинився у війську також добровільно, коли 24 лютого 2022 року прийшов до центру комплектування та отримав направлення у 8-й батальйон 10 ОГШБР.
На початку повномасштабного вторгнення цей підрозділ боронив Київщину, а після її звільнення Сумщину та Харківщину. Поранення він отримав в боях за Донеччину в районі населеного пункту Берестове, лікувався в госпіталях Дружківки та Чернівців. В січні 2023 року був переведений на службу по місцю проживання, де несе її і сьогодні, разом з такими побратимами.
Віктор – батько двох неповнолітніх дітей, тож відчуває підтримку сім’ї. А також вважає, що служба в лавах Збройних Сил України – це те, що рано чи пізно очікує на кожного, хто любить свою країну, тому не треба ховатися і тікати, тому що від себе не втечеш.
Це одна з сотень історій військовослужбовців ТЦК. Не «хабарники», не «ухилянти» і не «родичі генералів». Справжні герої, які отримали поранення, мають бойовий досвід і з об’єктивних причин не можуть продовжити подальшу службу на передовій. Проте продовжують служити Україні, – йдеться у повідомленні ТЦК.
Comments are closed.