Досвідчений мандрівник Євген Іхельзон приїхав із Києва до Франківська з лекцією про те, як організувати самостійну подорож до Індії. Перед доповіддю «Репортер» розпитав його про Азію та як відважитись на далеку мандрівку.
– Я Індією подорожую років 20. Хочу, щоб люди вийшли зі знаннями, які допоможуть здійснити наступну подорож самостійно, у групі, з нареченою чи в будь-якому іншому складі. Хочу донести, що це доступно і не коштує значних грошей.
– Євгене, ви спеціалізуєтеся на мандрівках саме до Азії. Чому не Європа? Азія сьогодні більш популярна?
– Я не впевнений, що Азія популярна. Планета не така велика. Для когось Америка популярна, а для когось – Азія, Африка чи Європа. Мені Азія подобається різноманіттям країн і культур. Я давно туди їжджу, тому навіть можу бути експертом в деяких азійських питаннях. Мені цікаво возити людей, ділитися знаннями. У нашій компанії «Я люблю Азію» – 11 гідів, які возять туристичні групи у 19 країн, ми пропонуємо 40 маршрутів. Мої напрямки: Індія, Китай, Філіппіни, Тибет, Сінгапур, Малайзія, Киргизстан, Узбекистан.
– Чи може Україна стати туристично привабливою для мешканців Азії?
– Ми не будемо в топі ніколи. Люди їздять всюди. Якщо ви постійно відвідуєте Азію, то сьогодні ви поїдете в Індію, наступного разу – в М’янму, а потім у Лаос чи Камбоджу, Монголію. Так і азіати спочатку їдуть у Британію і Францію – найбільш туристичні країни світу. Потім у Чехію, Угорщину, а тут вже й Україна близько.
Головне, щоб ми створили для них привітні умови – безвізовий режим або легке отримання дозволу на в’їзд. Світ відкритий і треба теж відкритися для туристів з найбільших країн. Небезпек від цього значно менше, ніж позитиву. Це показує Малайзія, яка є відкритою для понад 100 країн, Індонезія, в яку можуть приїхати без віз туристи 180 країн, на Філіппіни – 154. Китайці зараз становлять найбільший потік у Франції. У Британії – величезний потік індійських туристів. То чому ж не залучити їх до нас? У Франківську зараз живе багато індійців, африканців з Донецька і Луганська, які відкривають тут бізнес – бачать перспективу там, де ми її не бачимо. Своїм бізнесом розвивають місто.
– За чим люди їдуть в Індію?
– Їдуть дивитися країну, пізнати її історію, культуру, антропологію, помитися в Гангу. Ми не робимо йога-ретритів, не вчимо, лише показуємо. Свідомо дистанціюємося від духовних практик, бо не маємо права нав’язувати – відвідуємо буддійські місця, індуїстські, християнські, мусульманські.
– Як мені відомо, ви не прихильник йоги, яка нині набула такої популярності…
– Це дуже давня дискусія. Вона не наша. Ця дискусія в Індії відбувалася ще понад 2 тисячі років тому між атеїстами і теїстами, між буддистами та індуїстами. Я вважаю, кожна людина може займатися тим, чим хоче. Однак, мене засмучує той факт, що в Україні шкіл йоги більше, ніж в Індії. Мені здається це імітацією і профанацією. Крім того, йога – дуже консервативне індійське вчення. А наші люди займаються фізкультурою. Мені прикро, коли прогресивні урбаністичні атеїстичні нонконформісти є прихильниками дуже консервативної антинаукової течії. Люди повинні розуміти, що будь-які асани, які вони виконують, є підношенням богу Шиві.
– Коли ви зрозуміли, що на подорожах можна заробляти і стали професійним мандрівником?
– На подорожах завжди можна було заробляти, навіть тоді, коли я цим не займався. Ми створили в Україні своєрідний ринок авторських пізнавальних подорожей. Ми не займаємося туризмом. Це подорожі, а не туризм. Ми не перебуваємо на одному місці більше двох днів. За подорож долаємо 2-4 тисячі кілометрів за 2-3 тижні. Я не раджу короткі подорожі, через великі витрати на квитки. Дивно буде летіти 11 годин за 800 доларів, щоб побути в країні три дні.
– Такі подорожі дешевші за відпочинок на курортах?
– Бюджетну поїздку в Японію спланувати неможливо. Вона в будь-якому разі буде недешевою. В будь-якому разі це вартість одного ремонту на 17-18 метрах квартири… Тепер багато людей літають на Гоа. І є навіть дешеві тури. Але Гоа – це не зовсім Індія. Як тільки ви виїдете за межі цього штату, потрапите в зовсім іншу країну. Гоа – європеїзований маленький штат і його суть – гарне узбережжя. І це досить цікава пострадянська риса наших громадян. Коли людина виїжджає за кордон, вона неодмінно хоче бачити море, купатися. Люди з інших країн так до моря не ставляться.
– Де ви вже були цього року?
– В Узбекистані, Киргизстані, Китаї, Індії, Непалі, Гонконгу, Брунеї, Сінгапурі, Малайзії. Зараз я місяць в Україні, післязавтра лечу в Гонконг.
– З чого варто почати, коли хочеться мандрувати?
– Почніть з того, що вам цікаво. Я б радив для першого знайомства Індію, бо вона дешевша, Китай, країни Центральної Азії. В деякі країни можна їхати самостійно, а в деяких краще мандрувати групою, тому що це полегшує проходження маршруту. Наприклад групою легше винайняти човен: якщо ви один, це вартуватиме 100 доларів, а якщо вас десятеро – то по 10. Я не дуже люблю подорожувати літаками, краще потягами. В Індії, наприклад, продаж квитків починають за 90 днів і в перший день всі квитки розбирають. Тому подорож потрібно планувати за два-три місяці. Планування є дуже важливим.
– Які країни чи місця в Азії ви радите відвідати обов’язково?
– Життя взагалі є неповноцінним без подорожей. Я думаю, що Індія, Індонезія, Китай – це «must», кожен мусить побувати. І так само країни Центральної Азії: Узбекистан, Киргизстан. Це унікальні надбання людства. Це все треба відвідати, щоб зрозуміти, в якому світі ми живемо.
