Леся Піцик, режисерка народного аматорського театру «Легенда, зі своїм колективом готує постановку за мотивами книги калушанина, ветерана АТО і російсько-української війни Іллі Тітка «Формула крові».
Зараз постановку відточують на сцені. Тож, незабаром калушани побачать чергову прем’єру від театру «Легенда». Про це повідомляє Калуська міська рада.
Я працювала над інсценізацією книги більш, ніж три місяці. Було доволі складно, бо твір — немалий і дуже насичений. Доводилося обирати ті моменти, які склали б цілісний сюжет, і які, водночас, можливо показати на сцені, — розповідає Леся Піцик. — Ілля Тітко розписав у книзі, фактично, все своє життя на війні. І воно не може не захопити. Від рішення піти добровольцем — до важкого воєнного і повоєнного досвіду.
Режисерка каже, що перед тим, як приступити до роботи над сценарієм, консультувалася з автором книги. Він мав сумнів, чи варто це робити. Вона ж запевнила, про це варто говорити. Бо це є невигадана історія про те, як наші хлопці і дівчата боронили кожен клаптик української землі, і продовжують робити це зараз.
Читайте до теми: Формула крові. Калушанин Ілля Тітко написав книгу про війну, аби вона допомогла ще комусь (ФОТО)
Наразі у «Легенді» активно тривають репетиції. До постановки залучено десять акторів театру. Це відомі калушанам учасники колективу і новачки. Постановку доповнять хореографічні композиції, над яким працює хореографиня Ольга Квецко.
Ілля Тітко допомагає збирати для постановки необхідний інвентар. Однак, найбільша проблема — із людьми. Не так легко зібрати на репетицію аматорський колектив, де кожен має основне місце роботи. А, окрім репетицій на сцені, треба вивчити слова і належним чином налаштуватися на виконання ролі.
Режисерка зізнається: через брак чоловіків у колективі постановку довелося дещо «ожіночнити».
У нас сильний жіночий акторський склад. Проте, бракує чоловіків. Тому у постановці ми вводимо багато жіночих ролей, — каже Леся Піцик. — Ми питали думку автора книги щодо цього, і він запевнив: жінки на війні є, і їхня служба дуже важлива.
Леся Піцик і її творчий колектив намагаються поєднати у постановці дві реальності — цивільну і військову. Це і жителі прифронтових міст, де триває цивільне життя, які розуміють, що поруч війна. І донька автора, яка постійно хвилюється, передає на фронт передачі і чекає на нього вдома. І головне — болючий воєнний досвід, обов’язкове ушанування пам’яті полеглих героїв.
