Його прозу називають розкішною самодостатністю. Він є автором і редактором журналу «Четвер». Його книги – «Острів Крк», «Подвійний Леон», «Воццек», «АМТМ», «3 в 1», «Флешка 2GB», «Таке» – залпом читає українська молодь. У суботу, 24 липня, на фестивалі «Потяг до Яремче» з сучасним українським поетом і прозаїком Юрком Іздриком «Репортер» говорив про літературу, бажання, потреби, любов.
– Юрію, як вам нинішній фестиваль? Чи були на подібних за кордоном?
– З останніх бачених україн-ських – цей фестиваль найкращий. За кордон із принципових міркувань не виїжджав давно, тому не маю з чим порівнювати.
– У скільки імен можете вмістити сучасну українську поезію, прозу? За якої епохи наш літпроцес був цікавішим, як гадаєте?
– Щоб оцінювати, потрібно знати. Я, на жаль, майже не знаю теперішньої нашої літератури. Проте, гадаю, кілька десятків імен можуть достатньо репрезентативно окреслити всю прозу з поезією разом. А щодо літпроцесу, можу хіба ствердити, що література залишається відносно модною темою. І це тішить.
– Зазвичай людині не дозволяє самореалізуватися певний набір комплексів. Якщо припустити, що нашу літературу теж гальмують комплекси, то які з них найсуттєвіші?
– Мені здається, літературу гальмують вади її творців – небажання вчитися й виписуватися, пофігізм, ліниві душі.
– Зацикленість на геніальності та сексуальна стурбованість, що часто прочитуються у творах молодих авторів, – це неминучий етап у становленні чи щось інше?
– Соліптичний егоцентризм, інфантильність, сатиріазис – традиційні «бонуси» до мистецької обдарованості. Це проблема радше психіатрії, ніж літературознавства.
– Книгу «Таке» називають глибоко духовною, кажуть, що в ній – пошуки найважливіших відповідей. Що переважає: потреба сказати те, до чого прийшов, чи бажання і потреба знайти нові відповіді?
– Потреба й бажання переформатовувати старі відповіді в нові запитання.
– Яка відстань від «внутрішньої території» ваших героїв до вашої власної внутрішньої території?
– Ці території накладаються й перетинаються. Уявіть собі мапу світу в 3D-варіанті, де площини держав могли б пересуватися по вертикалі, зменшуватися й збільшуватися на власний розсуд, не порушуючи демаркацій і міжкордонних смуг.
– Ваші тексти – цитатні. Чи можете поділитись улюбленими цитатами, анекдотами?
– Анекдотів знаю небагато. Останній почув від Андрія, барабанщика «Сонцекльошів».
Питається чувак чувака:
– Видів новий кліп Леді Гага?
– Та видів…
— І шо?
– Нє, ну, книжка ліпша.
– Яка книжка?
– Та будь-яка.
– Чи товаришуєте із псевдо? Може десь в інтернетрях є ваші твори під прихованим іменем?
— Є, звісно. Але так само звісно, що я їх не розкриватиму.
– Чи маєте шухляду власних творів, які мають роками вистоятися перед тим, як їх комусь показувати?
– Раніше мав. Зараз – ні. Проте раніше я займався тим, що називають літературою. Нині ж я не мушу вважати своє писання літературою, позаяк викреслив з identity поняття «письменник».
– Якби якийсь студент попросив вас скласти перелік авторів, яких необхідно прочитати для загальної ерудиції, кого б ви зачислили до першого десятка?
– Подібних іконостасів можна наклепати безліч. Для, прикладу: Гемінґвей, Набоков, Гоголь, Кафка, Камю, Платонов, Кізі, Селінджер, Хармс, Борхес, Кортасар.
– Письменник – тонка натура. Що вас підживлює, а що руйнує?
– Підживлює марнославність, жадібність до життя, здатність любити. Руйнує те саме.
1 Соліптичний егоцентризм – крайня форма егоцентризму, аж до визнання власної індивідуальної свідомості як єдиної реальності, а також заперечення об’єктивної реальності навколишнього світу.
2 Сатиріазис – одна з форм гіперсексуальності. Патологічне статеве збуд-ження у чоловіків у вигляді постійного відчуття статевого незадоволення та нестримного потягу до статевих контактів.
3 Іdentity – англ. ідентифікація, самовизначення.
