Надія Шегда «Якщо хочеш передати, що сонце освітило сосну, треба намалювати так, ніби та сосна аж загорілася», — каже молодий художник Василь Різничук, вказуючи на свої перші пленерні роботи. У четвер, 25 червня, в малій залі Івано-Франківського художнього музею відкрилася перша пленерова виставка молодих художників — Мар’яна Кочкодана, Назара Костіва, Василя Кузенка, Василя Різничука, Владислава Симчича.
«Вони шукають і знаходять, заявляють про себе і тим самим творять себе», — каже наставник молодих художників Михайло Дейнега. — Малювати на природі — це можливість переказати свої відчуття, побачити себе на тлі іншого, можливість вирости».
Але це те, до чого треба прийти. Спершу молодий художник має усвідомити, що краще за Бога природу не намалює ніхто. Це найперше, що говорить вчитель своїм учням після того, як процес малювання завершений, і всі приступають до етапу обговорення, аналізу, співставлення, думання.
Завдання художника намалювати пензлем свої відчуття — величності, відчуження, яскравого або ж похмурого світу, космосу, фантастики, смерті, життя тощо. Той, хто відгукується на те, що всередині — починає творити справжнє.
Художник може собі дозволити маніпулювати фарбою — і в цьому теж простежується його ріст. Наприклад, у роботах Василя Кузенка є різниця між першими і останніми полотнами — похмурість і велич. Михайло Дейнега каже, що про потаємні сили, які є в кожному з нас, ми не завжди знаємо. А результат подібного пленеру — це яскравий приклад того, як людина за три дні може вийти на зовсім інший рівень мислення. Адже четверта, п’ята, шоста картина — це справді більше сміливості та більше експресії в кольорах.
Купання у світлі сонця, поміж листям дерев, у міжтрав’ї дібров — усе це і багато ще не розпізнаного можна розгледіти у малому залі музею. Роботи ще пахнуть. Хто хоче побачити як виростають картини — приходьте на виставку.
