Надія Шегда Шість років тому Ярослав Адамович і Влад Андрусяк вирішили разом грати рок. Невдовзі, як і годиться у рокерській групі, їх стало п’ятеро. Згодом були малі і трохи більші перемоги, фестивалі. Далі, як каже Андрусяк, трапилася найбільша випадковість у музичній кар’єрі рок-гурту.В Севастополі, будучи єдиною україномовною і неформатною групою, вони перемогли на Першому міжнародному фестивалі «Пісні моря 2007». Тоді хлопці отримали з рук Яна Табачника Гран-прі фестивалю. При цьому метр сказав: «При добрій розкрутці через рік станете найкращим рок-гуртом в Україні».
День вчорашній
Гурт «Листопад» мав неабиякий шанс вийти з Івано-Франківська на велику сцену. Та вже через два тижні після фестивалю у Севастополі, коли їх запросили до Києва, ті шанси значно погіршилися. Бо вони просто туди не приїхали. Навіть попри те, що на їхній концерт у Києві продали півтори тисячі квитків. «Наш гітарист Ярослав Адамович відмовився їхати, — згадує Влад Андрусяк. — Не допомогли жодні вмовляння. А за одну ніч знайти гітариста ми аж ніяк не могли». На той час всі інші учасники гурту не зовсім розуміли, що відбувається. Потім виявилося, що Ярослав Адамович вирішив створити нову групу.
Колишній вокаліст групи Микола Гречин, пригадуючи події дворічної давності, каже: «Лише згодом я зрозумів, що саме з того моменту розпочалася історія двох «Листопадів» (далі умовно будемо їх називати А і Б — Авт.).
День сьогоднішній
Щоби зібрати нову команду, Ярославу Адамовичу знадобився рік. Так невдовзі склад «Листопаду»-Б сформувався остаточно: Ярослав Адамович (соло–гітара), Василь Царук (бас–гітара), Павло Клоков (гітара), Дмитро Гладан (вокал), Левко Скрентович (барабан).
Відповідно у складі «Листопаду»-А залишилися: Влад Андрусяк (гітара), Орест Белей (вокал), Ярослав Білик (барабан). До них доєднались Олександр Клочко (бас-гітара) та Олексій Костін (соло-гітара).
«Листопад»-Б (новостворений рок-гурт Адамовича) торував пройденими фестивалями на місцевому рівні. За невеликий відтинок часу в їхньому репертуарі з’явилася 21 пісня. В лютому цього року з піснею «Емігрант» вони виступили в Палаці «Україна» (Київ). Нещодавно пісні з нового репертуару звучали в івано-франківському «L-CLUB». «Листопад»-А Влада Андрусяка також почувається доволі непогано. Приміром, перший концерт після розпаду єдиного «Листопаду» гурт Влада відіграв вже через два тижні. А ще через тиждень «Листопад»-А переміг у відбірковому турі на фестивалі «Слов’янський рок» у Києві. Були виступи на одній сцені з Крісом Норманом і Сергієм Мавріном. Загалом — більше ста концертів по всій Україні. І все б нічого, якби не однакові назви гуртів…
Два «Листопади». Який з них головніший? В чому їхня іншість? І хто їх розсудить?
Очевидно, що для обох (Адамовича й Андрусяка) і музика, і група є цінними. Проте власні амбіції наразі переважають.
Без компромісів
Адамович каже: «Від моменту, коли я відчув, що це болото починає забирати в мене сили, і пішов, мене почали поливати брудом». Окрім того, він не може змиритися з тим, що колись навчив хлопців грати, був ініціатором створення і керівником групи, купував першу апаратуру, а ті сьогодні усе це заперечують, і не дають йому жити.
«Вони були «без руля», що таке гітара! То як людина, яка не вміла грати (йдеться про Влада Андрусяка), може говорити, що є засновником гурту? Нехай покажуть таке свідоцтво про державну реєстрацію рок-гурту «Листопад», як у мене! На основі чого вони називаються «Листопадом?» — обурюється Ярослав Адамович, керівник «Листопаду»-Б.
Натомість, Влад Андрусяк розповідає про «папірець» із Києва, який він невдовзі отримає як доказ того, що засновником «Листопаду» є ніхто інший, як Андрусяк. Він каже, що все навпаки — Адамович перед кожним їхнім концертом бігає з листами до організаторів і каже, що нібито вони не мають права виступати.
Словом, спокійно і мирно розійтися листопадівці не можуть. Влад каже, що хотів з Ярославом поспілкуватися, але той не відгукнувся. «Певно, боїться. Цікаво, чого?», — говорить Андрусяк. Ярослав у деталі не вдається, але каже, що дуже добре знає, скільки може коштувати його життя — лише 100 доларів. Бо, за його словами, вже були погрози.
Зустрінемося в суді
«Багато пісень, які написав Адамович, грають у «Листопаді» Влада. І навпаки — Адамович теж грає пісні Ореста Белея із групи Андрусяка», — каже колишній вокаліст одного із цих гуртів Денис Бабинський, який стежить за творчістю обох.
За словами самого Ярослава Адамовича, зараз хлопці з так званого «Листопаду»-А виконують чотири його пісні. Але він стосовно цього спокійний, бо має свідоцтво про реєстрацію авторського права і планує подавати позов до суду. «Дублювати, переробляти захищені мною твори і використовувати їх у своїй концертній діяльності є порушенням права на інтелектуальну власність», — каже він. Але це ще не все, бо, за словами Влада, пісні Ореста Белея були захищені ще у 2006 році, до знайомства з «Листопадом». Отже, далі буде. Адже подавати позов до суду збирається і Владислав. Важко сказати, хто буде перший.
Словом, документація докупи збирається обома сторонами. Щоправда, Влад, показуючи папочку зі своїми документами, зізнався, що до цього його підштовхнули дії Адамовича. Інакше він би «аж ніяк такою марудною роботою не займався».
* * *
Давно відомо, що поганий мир краще доброї війни. Та якщо немає такого бажання, то можна спробувати у цьому вже неприхованому конфлікті знайти компромісний варіант. Було б цікавіше, якби одна з команд назвалася, наприклад, «Падолистом» або «Жовтнем».
«Зрештою, — каже Адамович, — можу викликати їх на рок-дуель, щоб знайти істину». Що ж, креативно. Може, тоді, крім цікавого видовища, Івано-Франківськ нарешті дізнається, хто є хто?
