Культура

Вертикальні безліміти

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Федір Хашалов, Михайло Трифоненко, Олег Севастьянов. Після участі у проекті «Україна має талант» цих хлопців добре знає не лише рідний Івано-Франківськ, а й уся Україна. Ті, хто влітку стежив за ходом і результатами відбіркових турів телешоу «Україна має талант»), знають, що спершу колектив «Vertical Limit» потрапив до півфіналу. Вони увійшли до 50 найкращих учасників проекту. А згодом їх відібрали і в десятку фіналістів.

Не так сталося…

«Усе залежало від нашого виступу і підтримки від людей смс-голосуванням, – пригадує один із учасників колективу Олег Севастьянов. – Ми сподівалися, що французькою темою нашої композиції вразимо глядача. Проте, серед учасників були і талановиті еквілібристи, і акробати, і співаки, що, безперечно, були достойними стати першими і найкращими».

За словами Олега, з хлопцями займалися медіа-психологи. Тому, переборовши певний страх, вони сподівалися, що виступ пройде успішно. Так воно і сталося. Хоча мільйон франківським «вертикальникам» не дістався, але Україна їх запам’ятала добре.

«Після закінчення проекту і нашого перебування у столиці впродовж усього літа продюсери СТБ чимало обіцяли переможцям проекту, – розповідає лідер і керівник групи Федір Хашалов. – Контракти – на кіно, на тур по Україні, на продюсування». Та не так сталося, як гадалося. Спершу, за словами Хашалова, відтягували до кінця серпня, а у вересні почалися розмови про кризу. Коли ж зненацька заскочив грип – на тому все й скінчилося. Хлопці навіть відхилили усі закордонні пропозиції, які посипалися на них одразу після проекту.

«Також мали бути зйомки фільму про переможців. Але продюсери нині зайняті організацією нових проектів, – говорить Федір. – Тому залишається вдовольнятися тим, що їздимо на концерти до Києва і бодай якійсь частині України себе показуємо. Незабаром розпочнеться підготовка танцювальної композиції до травневих свят».

Хлопці розповідають, що до київських концертів їм доводиться тренуватися навіть вночі. А оскільки всі трюки щорепетиції робити ліньки, то найкраще виходить лише тоді, коли з’являється телекамера. Якщо без зйомки, то частенько дозволяють собі халявити. «Розуміємо, що праця – це головне, – каже Хашалов. – Якщо лінь переможе, то далі Франківська не просунешся. А ми маємо бажання йти далі. Крім київських виступів, плануємо готуватися до третього туру проекту «Україна має талант». Тим паче, є стимул – навчання у США, в кращих хореографів, і призовий фонд у 350 тисяч».

Аж до сліз

Танцівники кажуть, що втішені появі такого проекту, бо ним руйнується стереотип, що відомими у сфері шоу-бізнесу можуть стати лише співаки. «Колись не вважалося, що танцювати – престижно, – говорить Федір. – А на прикладі Влада Ями, який став доволі популярним завдяки «Танцям з зірками», є перспек­тива і бажання рухатися до своєї цілі».

Весела, завжди готова на жарти команда «Vertical Limit» розповідає, що у хвилини смутку або ліні, яка полюбляє до них навідуватися, їхній настрій підіймається, коли вони пригадують свій виступ в Індії.

«Нас одягли в білі лосини та повісили такого ж кольору стрічки на шию. Після цього побрили торс і намастили з ніг до голови олією, щоб ми виблискували на сцені, – розповідає Федір. – Нас розмалювали як справжніх клоунів, а не як танцюристів. Коли ж ми все це побачили у дзеркалі, то плакали від сміху так, як ще ніколи у житті не доводилось».

Крамп і попінг

До речі, «Vertical Limit» – це не тільки трійка учасників всеукраїнського телешоу. Наразі у колективі є близько двох десят­ків учасників віком від 12 до 25 років. Є в них такий собі умовний поділ: дівчата обирають хіп-хоп, хлопці – брейк.

Як кажуть хлопці, основи кожного стилю до позначки «добре» можна вивчити орієнтовно за півроку. Далі все залежить від складності композиції та інтенсивності тренувань. Сучасні стилі, у яких вони танцюють: крамп – агресивний, локінг – спокійніший, попінг – танці з ламаними рухами, брейкінг – спортивний, з різними акробатичними трюками.

Особливо довго можуть розповідати хлопці про дружню атмосферу в колективі та одну з особливостей їхніх тренувань – «джем» в кінці заняття. Виглядає це так: усі стають у коло, а далі кожен по черзі входить до центру та демонструє невеличкий імпровізований шматок якогось танцю. Спеціальних навиків, як виявляється, не треба, достатньо відчувати ритм. Що краще відчуваєш музику, то краще буде танець.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.