Надія Шегда Виставку харківської художниці Олени Калашникової «Нині. Потім…і завжди» в івано-франківському художньому музеї можна назвати свідченням потреби висловитись про особисте мовою живопису. За її словами, ці картини – «результат творчих вибухів». Каже, що колір – один із найсильніших емоційних чинників, і оскільки в природі чорного немає взагалі, то й ми не повинні навколо себе створювати темінь. «На відміну від вовків, які бачать усе лише в сірих тонах, нехай і в неймовірній кількості відтінків, ми бачимо світ у кольорі, – каже Калашникова. – Тим паче, колір впливає на наш емоційний стан».
У «живописних роздумах» Калашнікова запрошує всіх охочих до інтелектуального «полювання» за авторським помислом, де в кожній композиції – шмат її життя, відчуттів та емоцій. «Муки творчості – це коли те, що всередині, розходиться з тим, що виходить, – каже Олена, – не слід плутати з тим, коли не виходить узагалі». Про різницю між ремеслом та істинним мистецтвом вона розповідає і своїм студентам. «Всередині художника завжди присутнє відчуття і розуміння, чого насправді він хоче і що може, – говорить Калашнікова. – А щодо ремесла, то цьому можна навчити. Але на творчість з намаганням навчити зазіхати не слід».
Олена – художник-графік, викладач на кафедрі графіки Харківської академії дизайну. Свого часу вона тричі поступала у цей же заклад і стала першокурсницею у 28 років, коли її донька пішла у перший клас. Перед тим навчалась у художньому училищі. А коли була малою, то вже звідти виростала її «кольоровість». Розповідає, що змалку ходила вбрана у жахливо кольорове лахміття, але їй було дозволено, бо товаришувала з хлопчаками, і пальцями ніхто не показував. Отака призвичаєність до вольності паралельно перенеслася і на інші сфери життя. Так, приміром, вона тижнями полюбляє сидіти у кріслі, підібгавши ноги під подушку, бо їй так хочеться.
«Кожна робота має власну енер-гетику. Щоб її викид врешті пішов від автора – потрібен час. Головне – дочекатися, коли настане «хочу», – каже Калашнікова. Це вона й називає наповненістю. Тоді й уночі художниця встає і поринає у творчість.
Побачити авторку в її роботах і водночас розгледіти самого себе, зможе кожен, хто втрапить до виставкової зали художнього музею до 28 червня. Що ж, кольорове життя напевно, цікавіше. Напевно, варто, принаймні, побачити як воно виглядає.
