Надія Шегда Там, де немає сірості, буденності і байдужості, є колір, є стіни, є картини, є люди, є мистецтво, а значить і снага до життя.Творення арт-простору є глибинним осмисленням вібрацій нашого світу. Безперервно цей процес відбувається у чотирьох кольорових кімнатах за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Низова, 2. Як різні кімнати, так і різні творці.: від молодого до зрілого, від аматора до професіонала. І немає значення, хто ти або скільки тобі… значення лиш має бажання, закоханість у життя, працелюбність і талант, подарований Богом. Так вважає і творець та автор нової виставки, що відкрилася у «чотирьох кімнатах» 3 червня і має назву «Думка через колір».
Усе наше життя — це постійні пошуки себе. Починаємо з одного, переходимо до іншого, реалізовуємо свої таланти інколи в дуже різних сферах, але до творчості рано чи пізно приходими обов’язково, бо по?іншому, певно, просто не може бути. Адже всі ми є творінням і створені теж задля того, щоб творити, бо тільки завдяки цьому триває світ.
Автобіографічні штрихи
Життя автора виставки — це сліди від дитинства через Юність першого кохання, футболу, наук та радянського інформаційного простору, через період Концертної творчості до невдалих пошуків Сімейного вогнища…
А куди автор (на полотні у правому верхньому куті з пензлем наче з хрестом) прямує далі, знає тільки Воно, «Око» особистої долі. Воно вказує дооргу. Проте Де саме Підсумок — відомо тільки одному Богу…
А поки…
Малярство галицько-волинського митця
Можливо, саме аматорське малярство батька, який, за словами автора виставки, «малював олівцем все, за чим спостерігав навколо» і дало поштовх до освоєння мистецьких просторів через багато років. «Думка через колір» — це вже четверта персональна виставка (попередні — у 2006 році — в Калуші, Луцьку; у 2007 році — в Івано-Франківську). Будучи гастролером (артист естради впродовж 27 років) пан Володимир мав змогу відвідувати музеї багатьох країн світу, що також сприяло формуванню його мистецького смаку.
«Мені хочеться відкрити себе світові, а також перевірити себе як художника. Я відчуваю, що за 20 років зроблю ще дуже багато і якісно, й кількісно. Хочеться, аби люди приходили і бачили», — поділився своїми роздумами художник-аматор. Перед захопленням живописом у 2003 році світ побачила книга Володимира Чибара «Ну ми й даєм…», у якій — сатира на події, що відбуваються у суспільстві сьогодні. Одним з періодів самореалізації було вчителювання у школі (за освітою — вчитель історії).
А зараз своїми думками пан Володимир ділиться зі світом через колір. Його картини — це безсловесні роздуми над вічними зпитаннями «Хто ми?», «Навіщо живемо і куди йдемо?», «Що таке лезо і наскільки важко по ньому йти?»…
Для польоту творчої фантазії молодого худоджника, яким себе вважає і Володимир Чибар, кутів зору для кожної ситуації існує понад 360. Про це та інше автор запрошує нас з вами поспілкуватися віч-на-віч…
