Керівник військової прокуратури Анатолій Матіос розповів, що один з командирів роти взяв на себе роль командира батальйону, який самоусунувся від командування, і наполіг на поверненні додому. Ним виявилася людина, яка закінчила військове училище в Росії, брала участь в Чеченській і Абхазькій війнах на боці Росії. Зі своєю зброєю вони могли б зупини танковий батальйон. Про дезертирство івано-франківського батальйону з-під Іловайська – в інтерв’ю порталу “ЛІГАБізнесІнформ“.
Поки інтерв’ю було на узгодженні, з’явилася інформація, що в рамках розслідування дезертирства добровольців з Івано-Франківська прокуратура відкрила провадження за статтями непокору, опір начальнику і уникнення військової служби, з комбатом проводяться слідчі дії.
– Президент Петро Порошенко поклав відповідальність за оточення бійців АТО в Іловайську на командирів підрозділів, які самовільно покинули свої позиції. Цей факт розслідується військовою прокуратурою?
– Дійсно, основним підрозділом, який залишив місце розташування біля Амвросіївки, був 5-й батальйон територіальної оборони “Прикарпаття”. Він був у другому кільці, недалеко від місця проведення АТО. Коли почався обстріл, бійці покинули позицію і перемістилися в Запорізьку область, повністю оголивши фланг.
Батальйон був мобілізований в травні і проблеми почалися з моменту його створення, коли понад 60 осіб після формування в Івано-Франківську відмовилися їхати в зону АТО. На початку червня особовий склад отримав зброю і на автобусах і вантажівках у кількості 400 осіб відправився в зону АТО, де перебував до 23 серпня. Наскільки я знаю, за цей період двох бійців вбили, п’ятьох поранили – один середньої тяжкості, решта отримали не важкі поранення.
– Батальйон намагалися повернути на позицію, але невдало. Чому?
– Незважаючи на наказ командування АТО зупинитися, вони відмовилися виконувати накази і виявили бажання відправитися в Івано-Франківськ. Я разом з командувачем Сухопутними військами вилетів на переговори, і на Кіровоградщині біля Знам’янки чотри години ми, м’яко кажучи, обговорювали з бійцями ситуацію.
Вони говорили, що у них не було важкої зброї, їх позиції обстріляли, техніку розбили, і вони були змушені покинути місце дислокації. Це не зовсім правда. Вони виїхали звідти на 17 автобусах, 14 вантажівках і 7 легкових автомобілях або без розпізнавальних знаків, або з номерами серії АН (Донецька область – ред.). Яким чином ці легкові машини потрапили їм в руки – невідомо.
– Чим закінчилися переговори?
– Командувач Сухопутних військ запропонував прослідувати в найближчу військову частину, здати зброю і боєприпаси, отримати медичну допомогу та гарячу їжу і всім учасникам відбути в короткострокову відпустку. Вони категорично відмовилися, бо розуміли, що скоїли військовий злочин. Сказали, що будуть їхати зі зброєю через всю Україну, так як повинні її здати там, де отримували. Нам вдалося переконати здати важку зброю – гранатомети, які не перебували на штатному озброєнні. Де вони їх узяли теж незрозуміло, це стане предметом вивчення слідством. У підсумку вивантажили УРАЛ з причепом і ще один автомобіль з гранатами і гранатометами. З такою кількістю важкого озброєння можна було б зупинити танковий батальйон – який згодом і заїхав в Новоазовськ.
Батальйон доїхав до Івано-Франківська, там здали зброю і отримали відпустку на 7 діб. Йде слідство. Допитано більше 30 чоловік. Решта бійців також будуть допитані, хоча і діють за принципом: моя хата скраю…
Для мене, як для людини, яка виросла на Західній Україні, дезертирство вихідців з Прикарпаття в будь-якому вигляді – це велике горе і ганьба.
– Причини, що спонукали батальйон покинути позицію, вже зрозумілі?
– Я можу зрозуміти і розумію людей, які не мали досвіду участі у військових діях, не потрапляли під обстріли важкої військової техніки. Але в таких випадках зобов’язані діяти командири, а вони виявилися не на висоті. І в цьому, на мою думку, безпосередня вина військового комісара Івано-Франківської області, який під час мобілізації при підборі і призначенні на посаду командирів цього батальйону зобов’язаний був перевірити морально-ділові та психологічні якості людей, а також їх організаторські навички та здібності.
В процесі розслідування з’ясувалося, що один з командирів роти взяв на себе роль командира батальйону, який самоусунувся від командування, і наполіг на поверненні додому. Ним виявилася людина, яка закінчила військове училище в Росії, брала участь в Чеченській і Абхазькій війнах на боці Росії. З 1995-му жив в Україні, одружився, має дітей, а коли почався конфлікт, пішов добровольцем в цей батальйон. Висновки робіть самі.
– Вважаєте, що він саботував цілеспрямовано, зі злим умислом?
– Це стане предметом слідства. На даний момент (1 вересня) ця людина за місцем проживання поки відсутня. На мій погляд, сусідня країна давно і системно готувалася до такого сценарію подій. Як вже стало відомо, асиміляція офіцерського складу, в силу різних причин, почалася ще з 1994 року через повернення в Україну російських військовослужбовців. Їх добровільний похід в українську армію, думаю, не випадковість.
– Схоже на теорію змови.
– Це не конспірологія, повірте мені. З 2010 по 2014 роки було внесено більше 600 кардинальних змін до законів, нормативних актів, які істотно послабили систему оборони України.
З 2010 по 2014 роки було внесено більше 600 кардинальних змін до законів, нормативних актів, які істотно послабили систему оборони України
– Скільки всього справ розслідує військова прокуратура?
– На сьогодні військова прокуратура розслідує 1113 кримінальних проваджень, які скоїли 4592 військовослужбовців з часу початку антитерористичної операції. Це досить велика цифра. За статтею 402 КК (непокора) відкрито 82 кримінальних провадження стосовно 881 військовослужбовців. За самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК) – 350 проваджень проти 514 військових. За статтею дезертирство (408 КК) – 109 проваджень, підозрюються 2605 осіб. Є випадки, коли люди дезертирували до Росії або в анексувати Крим. Це не велика частина, кілька десятків людей. За ухилення від військової служби – 36 проваджень і близько сотні військовослужбовців. Як правило, це ті, хто пішов у звільнення або короткочасну відпустку і не повернулися.
