У червні 1941 Станіслав з повітря прикривала батарея Муравйова. У перший день війни зенітники збили два німецьких бомбардувальники та взяли у полон п’ять пілотів, серед яких був один лейтенант люфтваффе. Полонених передали НКВС, які переправили їх в обласне управління, що по теперішній вулиці Сахарова. На допитах лейтенант поводив себе зухвало, казав що скоро німці будуть у Москві та радив просто його випустити. А потім чекістам стало не до нього.
Надійшов наказ швидко залишити місто, а в’язниця була переповнена українцями-політв’язнями. Керівництво НКВС вирішило усіх знищити. Спочатку полонених розстрілювали на подвір’ї в’язниці, заглушаючи постріли двигунами вантажівок. Потім кати просто закидували гранатами камери.
Червоні залишили місто 30 червня, а до в’язниці поспішили місцеві підпільники ОУН. Вони із жахом відчиняли двері камер і знаходили гори трупів, понівечені вибухами. І ось, відчинивши якусь одиночну камеру, люди побачили всіма забутого німецького льотчика. Він був живий і неушкоджений. Але повністю сивий.
 |
Comments are closed.