З чого починалося місто. Літопис Станиславова 1784-1794 років

Пропонуємо пригадати найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1784-1794 роках.

1784 1 листопада у правому крилі колишнього єзуїтського колегіуму відкрили п’ятикласну гімназію з німецькою мовою навчання.

1785 У першій польській гімназії започаткували ведення шкільної хроніки, де фіксувалися важливі події в житті закладу й міста. Традиція діяла до 1859 року.

1786 Засновано шляхетський суд, який розмістився у частині колишнього монастиря тринітаріїв. Другу частину монастиря перетворили на в’язницю.

1786 Підтверджені привілеї торгово-ремісничого населення міста. За Катериною Коссаковською залишилося право лише на одержання певних прибутків.

1786 Місто розбудовується, з’являються нові вулиці: Галицька, Тисменицька, Зосина Воля (тепер Коновальця), Заболотівська (Грушевського). При цьому околиці Станиславова досі нагадують село з полями, городами та пасовищами біля хат.

1787 При «Домі убогих» (тепер Галицька,14) стараннями Катерини Коссаковської відкрилася публічна школа для дівчат — перший навчальний заклад такого роду на всьому Покутті.

1789 10 лютого, за урядовим універсалом, Станиславів ділиться на власність міста та приватну власність графині Катерини Коссаковської.

1790 Прокладено першу шосейну дорогу Стрий-Станиславів-Коломия-Кути.

1790 5 жовтня австрійський цісар затвердив новий герб Станиславова.

1792 9 січня Катерина Коссаковська продала місто за 2 млн золотих брату Антону-Проту Потоцькому, відомому на той час фінансисту.

1792 У документах міського магістрату записано, що «фортечні мури вже тепер для фортеці не служать». На замовлення власника міста Антона-Прота Потоцького складено «Мапу міста Станиславова» (копія, виконана у 1924 році львівським інженером Ігнатієм Дрекслером, зберігається в Івано-Франківському краєзнавчому музеї).

1793 У місті почали вести так званий «Інвентар ключа станиславівського», своєрідний перепис населення та майна. У місті тоді жили 908 родин, із них на середмісті — 285 сімей, на передмісті — 523 сім’ї. Із 908 родин — 407 українських і польських та 397 єврейських.

1794 У місті проживає 5448 мешканців. 312 родин належить до так званих «комірників», яким засоби до існування дає лише праця по найму.

Архів публікацій.