Історія, Світ

З чого починалося місто. Літопис Станиславова 1740-1751 років

Пропонуємо пригадати найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1740-1751 роках.

1740 25 червня перед секвестором (судом) у Станиславові постав опришок Василь Мельник із села Шешори на Косівщині. 26 жовтня у міській ратуші відбувся суд над опришком Федором Палейчуком та іншими побратимами Олекси Довбуша.

1742 У вірменському костелі об’явилася особлива присутність Бога в іконі Найсвятішої Матері, з очей якої потекли сльози.

1742 При допомозі Йосипа Потоцького розпочалося будівництво кам’яного вірменського католицького костелу.

1742 Коштом одного з мешканців міста біля Галицької брами (тепер не доходячи до перехрестя вулиць Галицької, Новгородської та Дністровської) встановили пам’ятник Яну Непомуку. Знищили в середині 1950-х.

1743 Поряд з єзуїтським костелом завершено спорудження будинку для єзуїтського колегіуму (тепер морфологічний корпус медуніверситету).

1744 13 травня розпочалися заняття в єзуїтському колегіумі.

1744 Ліворуч від парафіяльного костелу споруджено з каменю двоярусну барокову дзвіницю.

1745 12 червня львівський архієпископ Микола Вижицький надає євреям згоду на спорудження у Станиславові мурованої синагоги замість дерев’яної. Але цим привілеєм вони не скористалися.

1745 27 серпня у міській ратуші відбулося слухання справи Степана Дзвінчука щодо вбивства опришка Олекси Довбуша.

1748 Йосип Потоцький здобув найвищу посаду Речі Посполитої — каштеляна Краківського.

1751 Стіни парафіяльного костелу оббили декоративною тканиною — дамастом. Внутрішнє убранство доповнили групою з чотирьох дерев’яних позолочених фігур, що представляють коронних гетьманів із родини Потоцьких.

1751 19 травня після нетривалої інфекційної хвороби у своєму Залозецькому замку помер власник Станиславова Йосип Потоцький. 15 серпня почалося перевезення його тіла до Станиславова. Ховали його чотири дні, починаючи з 21 вересня, з усіма почестями. Поховали у крипті родинного костелу. Станиславівський ключ успадкував його син Станіслав — на той час познанський воєвода.