Єврейський бункер

У часи окупації німці твердо вирішили звільнити Станілав від євреїв. Вони загнали їх у гетто, після чого частину розстріляли, а решту вивезли у табір смерті Белжец. 23 лютого 1943 року Станіслав був офіційно проголошений «юденфрай» – вільним від євреїв. Але на практиці це було не зовсім так.

Багато єврейських родин переховувалися. Вони влаштовували собі схрони у підвалах, на стріхах, у могильних склепах. Люди ховались від смерті, місяцями не бачачи сонячного світла.

Один із таких схронів (їх ще називали бункерами) був на подвір’ї будинку №28 по вулиці Мазепи. Там, у підвалі дерев’яної господарської будівлі, влаштувала собі захоронку сім’я отинійського рабина. Їм удалося пережити ліквідацію гетто. Проте ненадовго. Хтось із місцевих повідомив гестапо, що по ночах із сараю вилазять діти (вони просто дихали свіжім повітрям). Вже за годину будівлю оточили німці, які закидали підвал гранатами.

Правда, не всі історії закінчувались так трагічно. До війни біля повороту на Баторія (тепер Короля Данила) мешкав такий собі Станіслав Яцкув. Він був простий роботяга, ремонтував брички, полюбляв випити й частенько лупцював свою жінку. У часи окупації він продовжував займатись своєю справою, до режиму ставився лояльно, з підпіллям пов’язаний не був. А коли німців погнали, виявилося, що він усю війну переховував у себе в підвалі 32 євреїв…