У серпні 1913 року цісарсько-королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58, штаб і один з батальйонів якого дислокувався у Станиславові (тепер Івано-Франківськ), відзначав півторастолітній ювілей. Полк було створено 1763 року, в результаті взяття на імперську службу французького полку. Через це вояки полку мали прізвисько “валонці”.
У 1866 році галичани-“валонці” брали участь в австрійсько-прусській війні, зокрема у переможній битві під Трутновим 27 червня (цю дату згодом було обрано для відзначення полкового свята) та в розгромній для австрійської армії – під Садовою 3 липня, пише журналіст Богдан Скаврон.
Під час Першої світової війни Галицький піхотний полк № 58 був задіяний на російському та італійському фронтах. У 1918 році входив до складу групи австро-німецьких військ в Україні, діяв на Півдні України (Одещина, Херсонщина).
Перед початком великої війни 72% особового складу полку становили українці.
У чині майора тут проходив службу майбутній генерал Української галицької армії Антін Кравс.
Ось як описував святкування ювілею 58-го піхотного полку краківський тижневик Nowości Illustrowane у номері за 23 серпня 1913 року.
“Минулого тижня 58-й полк піхоти, що набирався з околиць Станіславова, відзначив своє 150-річчя.
Ювілейні урочистості почалися напередодні з урочистого вечірнього маршу. На чолі колони їхали військові велосипедисти на заквітчаних велосипедах, за ними – сурмачі та барабанщики, потім повний оркестр полку, солдати з ліхтарями, підрозділ у характерних історичних костюмах і, нарешті картини, що відображали найважливіші моменти з історії полку.
Процесія зупинилася перед готелем “Уніон” (тепер офісний центр у приміщенні колишнього готелю “Київ” на початку франківської пішохідної “стометрівки”, – Б.С.), де замешкали генерали, що приїхав на урочистості, звідти попрямувала до квартири коменданта станиславівського гарнізону, греко-католицького єпископства та ратуші.
У п’ятницю вранці, прокинувшись, гості, які прибули на церемонію, офіцерський склад 58-го стрілецького полку та делегації зібралися в кафедральному храмі, де відбулося урочисте богослужіння, на якому були присутні й представники місцевої влади і автономних органів влади на чолі з радником двору Прокопчицем.
Після богослужіння полк вишикувався на подвір’ї казарми.
Після огляду, проведеного генералами на чолі з комендантом Перемишльської фортеці Коллардом, виступив полковник Коннешегг, який коротко описав історію полку та представив значення ювілею. На завершення відбувся парад перед генералами та запрошеними гостями.
Опівдні в залі ресторану Гаубенштока (у той час цей заклад працював на першому поверсі згаданого готелю “Уніон” – Б.С.) на 170 осіб було організовано бенкет для офіцерів полку та запрошених гостей, тоді ж солдати розсілися на подвір’ї казарми до ювілейного застілля.
У церемонії взяло участь багато цивільних осіб, оскільки серед офіцерів запасу полку є велика кількість станиславівців, а офіцерський корпус зміг зберегти дружні товариські стосунки та злагоду з цивільним населенням.
З числа генералів до Станіславова прибули на обхід підмаршали: Коллард, Герхаузер, Маттанович, генерал-майори Залеський і Кунеш. Загальну увагу привернув єдиний живий учасник битви під Садовою, колишній офіцер цього полку, львівський підполковник Жолтинський“.
