Параска Плитка-Горицвіт, передусім, відома як самобутня гуцульська мисткиня з села Криворівня, що на Івано-Франківщині. Зовні її життя було доволі усамітненим та скромним.
Втім всередині своєї невеликої хатини, Парасці вдалося створити вражаючий творчий світ, межі якого сягали від магічних Карпат до давньої Індії, від космічних просторів до Небесного Престолу, пише Історична Правда.
Переглядаючи малюнки, ікони, книги, фотографії, поезію мисткині вражаєшся — як, маючи лише чотири класи освіти і не подорожуючи далі Карпат, можна було створити такі унікальні роботи? Втім, одна велика подорож у житті Параски Плитки-Горицвіт таки була — до Сибіру. 1945 року її, 18-річну дівчину, радянська влада відправила у виправно-трудовий табір — за збір продуктів та пошиття одягу для Української повстанської армії.
Майже 10 років ув’язнення стали переломними для мисткині. Ледве не втративши від обмороження ноги та зумівши вижити та повернутися до рідної Криворівні, Параска дала собі обітницю славити Бога. Саме ця обітниця й могла стати джерелом її потужної творчої енергії, яку наразі українці починають пізнавати та переосмислювати заново.
У сховищах Служби безпеки Івано-Франківської області зберігається спільна архівно-слідча справа на Параску Плитку-Горицвіт та ще одну підпільницю — Параску Боцвінок. Завдяки ухваленню декомунізаційних законів, ця справа є вільною для прочитання та ознайомлення.
Я вирішила скористатися цією можливістю і дізнатися у чому саме МҐБ звинуватило 18-річну дівчину, як її допитували та судили.
Можливо, архівні документи допоможуть глибше зрозуміти вплив засудження на характер Параски Плитки-Горицвіт, а також краще усвідомити її погляди та непросту атмосферу, в якій проходило її юнацьке життя.
Обвинувачена “ПлЕтка”
15 квітня 1945 року Управління Міністерства державної безпеки СРСР по Станіславській (нині Івано-Франківській) області завело справу на двох жительок села Криворівня — “Боцвинок Прасковью Петровну” та “ПлЕтку Прасковью Стефановну”. Чому так понівечили прізвище Параски Плитки-Горицвіт — невідомо.
Справа має близько 90 сторінок. Серед них — бюрократичні документи радянської каральної машини (різні постанови, довідки etc), анкети арештованих Боцвінок та Плитки, їх допити, записи із судового засідання, вирок, довідки про реабілітацію.
У документах є деякі плутанини з датами. Десь вказано, що дівчата були заарештовані 10 березня 1945 року, десь — 14 березня. Водночас офіційно МҐБ відкрило кримінальне провадження аж за місяць після арештів.
Постанова на арешт Параски Плитки схожа за формулюванням, але має деякі відмінності. Зокрема, 18-річна дівчина долучилася до визвольного руху раніше за Боцвінок — у квітні 1944 року. Тобто, на момент арешту вона допомагала УПА вже майже як рік, мала псевдо “Ластівка”. Також вказано, що “с февраля 1945 года является секретарем станичной ОУН в селе Криворивня”.
В анкеті арештованої можемо побачити коротку біографію молодої Параски Плитки-Горицвіт, її походження ( із “крестьян-середняков”), імена рідних. А також — опис її зовнішності.
Допити. Параска Боцвінок
Допитувати дівчину почали 14 березня 1945 року о 10:00, завершили — о 13:00.
На момент арешту Параска Боцвінок займалася сільським господарством, мала два класи освіти, була вдовою. Із родичів мала тільки 68-річну маму.
Дівчина, із зрозумілих причин, намагалася применшити свою участь у визвольному русі — мовляв, багато хворіла і не була надто активною. Розповіла, що зв`язала повстанцям два шерстяних светри, три пари шкарпеток, тричі була присутня на ОУНівській нараді.
На питання чи збирала вона харчі для повстанців, Параска Боцвінок спершу заперечила. Та, вочевидь, допити супроводжувалися фізичним насиллям, адже вона швидко зізнається і в цьому “злочині”.
“Вопрос: Вы неправду говорите! Следствию известно что вы собирали продукты питания для переходящей банды!
Ответ Да, я хотела от следствия скрыть этот факт сбора продуктов для бандитов УПА, теперь я уверена, что следствию известно про мое действие и даю правдивые показания: ….”
Під час обшуку, у Параски Боцвінок знайшли також штафети, адресовані на псевдо “Бистра” “Рута” “Аісса”. Штафети — це маленькі записки, якими користувалися українські повстанці, щоб передати через зв`язкових таємну інформацію. Цікаво, що у документах МҐБ вони називаються на спортивний лад — “эстафетами”.
Параска Боцвінок спершу казала, що знайдені штафети належать дівчині із іншого села, яка прийшла до Криворівні погодувати корову і зупинялася в її домі. Втім на подальших допитах, очевидно, не без тортур, Боцвінок зізнається, що штафети та псевдо “Бистра” належать насправді їй. Схоже, вигадана історія про дівчину була спробою приховати хоч щось у своїй підпільній діяльності.
Загалом Параску Боцвінок допитували впродовж чотирьох місяців — з березня до кінця червня. Змучена та залякана, вона зізнається у всіх “гріхах” проти радянської влади і називає відомі їй прізвища учасниць місцевої жіночої ОУН, серед яких і Параска Плитка-Горицвіт. Молода мисткиня на той момент вже кілька місяців перебувала у в`язниці МҐБ.
Водночас Боцвінок переконує, що не знає прізвища жодного повстанця і не має уявлення хто сигналізував керівникам підпілля про прибуття в Криворівню радянських військ.
Більше читайте за посиланням.
