Одного разу мені замовили екскурсію для якогось шанованого італійця, що прибув до нас з офіційним візитом. Попросили звернути увагу на об’єкти, певним чином пов’язані з Італією. Під час пошуку інформації виявилось, що таких «точок зіткнення» в нас доволі багато.
Екскурсія так і не відбулась, натомість фактів назбиралось на цілу статтю, пише Іван Бондарев у Репортері.
Проєкт архітектора Корассіні
Почнемо з того, що італійці стояли біля колиски нашого міста. Точніше один італієць, проте який! Коли Андрій Потоцький надумав заснувати Станиславів, він доручив цю справу знайомому інженеру-фортифікатору, з яким раніше укріплював замок у Галичі.
Той інженер був іноземним найманцем, служив у польському війську і походив з французького міста Авіньйону. А ось прізвище в нього було італійське – Франсуа Корассіні. Із поставленим завданням найманець впорався блискуче. Він збудував компактне місто-фортецю із шістьма бастіонами, яке у 1676 році успішно витримало облогу величезного турецького війська.
Також Корассіні почав зводити колегіальний костел (нинішній Музей мистецтв Прикарпаття), але до кінця справу не довів, тож завершувати довелось його наступнику – французу Каролю Беное. Однак, усі основні креслення розробив Корассіні, тому архітектором храму можна вважати саме його.
Читайте до теми
На жаль, в Івано-Франківську не має пам’ятника Корассіні. Хоча, славного зодчого усе ж таки вшанували. Нині від усіх фортифікацій зберігся лише один бастіон. Після реконструкції у його казематах відкрився ресторан «Франсуа Корассіні». Тож, як там будете, підніміть келих за цього талановитого архітектора.
З видом на мешкання
Найвужчою і найкоротшою вулицею Франківська вважається вуличка Івана Труша, протяжність якої становить лише 60 метрів. На її початку колись було популярне кафе «Говорить Івано-Франківськ». Його власники були людьми креативними та запросили попрацювати над інтер’єром художника Ярему Стецика.
При відкритті, у серпні 2013 року, стіну закладу прикрасила оригінальна дерев’яна таблиця. На ній зображено портрет Леонардо да Вінчі, а внизу такий текст: «В цьому місті в 15-16 ст міг би жити великий художник, штовхач світових справ – Леонардо П’єрович да Вінчі. Ми були б раді».
Дійсно, знаменитий італієць цілком міг би тут жити… якби Потоцький заснував Станиславів на два століття раніше.
Нині кав’ярня з приміщення з’їхала, але табличка залишилась.
Залізні медальйони
Ще дві локації пов’язані із ковалями. Івано-Франківськ вважається потужним центром ковальського мистецтва. Починаючи від 2003 року, в нас проводяться масштабні фестивалі «Свято ковалів», які збирають багато вітчизняних та іноземних майстрів. Між іншим, сюди регулярно приїжджають ковалі з Італії.
У 2009-му, за вагомий внесок у розвиток і популяризацію ковальського мистецтва, Івано-Франківськ прийняли до престижної асоціації «Кільце ковальських міст Європи». За правилами асоціації, кожен новий член має створити в себе композицію у вигляді кільця.
Наші майстри перевершили всі сподівання, виготовивши велетенську карусельку, яку встановили у скверику навпроти лазні. Ковану скульптуру прикрашають 17 круглих медальйонів із гербами міст, що входять до асоціації. Серед них можна побачити й герби італійських муніципалітетів Мольяно-Венето (біля Венеції), Стія (неподалік Флоренції) та Ачиреале (на Сицилії).
Згодом ковальські міста-побратими прислали залізні таблички зі своїми логотипами. Виникла ідея об’єднати їх в одній композиції, яка стала темою фестивалю 2016 року. Так виникла «Брама бастіона», що стоїть на внутрішньому подвір’ї фортечної галереї. Там теж є таблички Стія та Мольяно-Венето, а ось Ачиреале залізний логотип чомусь не прислало.
Читайте до теми
Світлини з бібліотеки. Франківськ і в часи СРСР не виглядав совковим містом (ФОТО)
Покровитель загублених речей
Головним храмом Франківська є архикатедральний собор Воскресіння Христового, який в народі скорочено іменують катедрою. Храм є греко-католицьким, тобто підпорядковується не патріарху Київському чи Московському, а напряму Папі Римському. Це теж, хоч і опосередкований, але зв’язок з Італією.
Втім, усередині церкві є святиня, яка напряму пов’язана із Апеннінським півостровом. В листопаді 2011 року до Івано-Франківська привезли мощі одного з найшанованіших святих католицької церкви – Антонія Падуанського. Він був реальною історичною особою, мешкав у італійському місті Падуя, належав до чернечого ордену францисканців. Прославився високою освіченістю та полум’яними проповідями. Його часто зображають із маленькою дитиною на руках – за легендою, одного разу монаху явився Христос у вигляді хлопчика.
Популярність Антонія була настільки великою, що Папа римський канонізував його вже наступного року після смерті – у 1232 році. Святий став покровителем убогих, допомагає залагоджувати сімейні конфлікти, а найголовніше – повертає назад загублені речі. В одному з романів Стівена Кінга хлопчик звертається до святого із віршованою молитвою: «Тоні, Тоні, поможи, що загублено – знайди!».
Але повернімось до Франківська. Отже, у 2011-му у катедрі виставили мощі Антонія Падуанського – частинку м’язу, що залишається нетлінною майже 700 років. Святиня перебувала у храмі три дні та збирала величезні черги прихожан, які бажали помолитись перед нею. Вражені таким напливом людей, італійські священики, що привезли мощі, вирішили залишити часточку в Івано-Франківську. Одночасно вони видали сертифікат, що підтверджує справжність реліквії.
Відтак, у катедрі нині зберігаються мощі святого Антонія. І не лише його! Якщо згадати лише італійців, компанію Антонію складають перший папа Римський апостол Петро та святий отець Піо.
Привіт із Каррари
Біля катедри є скульптура Діви Марії, яку також іменують ротондою. З італійської «ротонда» перекладається як «круглий». Так називають круглу споруду, зазвичай оточену колонами та увінчану куполом.
У Зводі пам’яток Івано-Франківської області пам’ятник описаний так: «У центрі ротонди розташована скульптура Діви Марії на повний зріст з позолоченим німбом, встановлена на символічній земній кулі з сірого граніту. Одяг Пречистої Діви виконаний в іконописних традиціях, з виразно окресленими складками, її руки опущені додолу в позі спокою і покори».
Читайте до теми
Як київські експедиції шукали у Франківську Польшу та Австрію (ФОТО)
По суті, це є найдорожчий пам’ятник нашого міста. Статуя виготовлена з білого каррарського мармуру, що добувається лише в одній точці на земній кулі – в італійському містечку Каррара. Довбають його там ще з часів Римської імперії, більшість знаменитих робіт Мікеланджело виготовлені саме з цього каменю.
Колись брила каррарського мармуру коштувала як ціле село з кріпаками і худобою. Нині ціни дещо впали, але для Івано-Франківська, з його скромним бюджетом, така розкіш однаково була не по кишені. І тут на допомогу прийшов Ватикан. З нагоди всесвітнього святкування 2000-річчя Різдва Христового папська канцелярія купила шматок знаменитого мармуру та передала в дар столиці Прикарпаття. Перетворили камінь на мистецький шедевр скульптор Світлана Топоркова та архітектор Орест Кос. Відкрили пам’ятник у 2001 році.
Далі буде.
