Коли розпочалась Перша світова війна і Станиславів зайняли царські війська, кількість жінок легкої поведінки різко зменшилася. Російська поліція звітувала лишень про 85 повій, 35 з яких працювали неофіційно.
У зв’язку із бойовими діями у місті запровадили комендантську годину. Віднині офіцерам можна було сидіти у рестораціях до 24.00, ходити у кіно до 23.00, а всім цивільним взагалі не можна було казати носа на вулицю після десятої вечора.
Але і в таких скрутних умовах повії знаходили можливість займатись своїм давнім ремеслом. Мало того, їхню діяльність можна сміливо ототожнювати із рухом опору клятим загарбникам.
Наприклад, у 1916 році до міської влади звернувся комендант Березинського полку господін Федоров. Обурений поручик скаржився, що венеричні хвороби косять ряди нижніх чинів його прославленого полку. Офіцер просив негайно вжити заходи та посилити контроль над продажними жінками.
У магістраті розібрались і відповіли, що «солдатам не треба було вимагати вільної любові безоплатно». Але все ж таки провели примусовий медогляд, за результатом якого 16 жінок госпіталізували.
