«Репортер» продовжує спецпроект «Станиславів у Першій світовій». Занепокоєні невдачами союзників німці перекинули на Східний фронт частину військ із Франції. Далі був так званий Горлицький прорив, і 8 червня 1915 року Станиславів відбили німці.
Життя потрохи налагоджувалося. Повернулася влада, почали виходити газети, запрацювали пошта й залізниця. Зі звіту станиславівської вищої реальної школи за 1914-1916 роки дізнаємося про долю школярів під час війни.
У будинку реальної школи спочатку засідала призовна комісія. Колишні учні та викладачі поповнили ряди австрійської армії. Багато з них позаписувалось у польський легіон. Також були «популярними» частини, що дислокувались у Станиславові — 20 полк крайової оборони, 95 і 58 піхотні полки. Загалом до всіх цих частин записалося десь із півсотні представників школи. Втім, були й такі, хто пішов у січові стрільці. Їх лише двоє: кадет Володимир Заклинський і Володимир Волянський, «зайнятий при столярні».
Після мобілізації будинок повернули школі. Незважаючи на брак педагогів, 11 вересня розпочали навчальний рік. Довелося наздоганяти пропущене, тому планували вчитися до 31 липня 1916 року. Та через складну ситуацію на фронті всіх відправили на канікули вже 16 червня. Незабаром у друкарні Хованців вийшов звіт за навчальний рік. Вперше у ньому були подані списки призваних до війська учнів. Наведу прізвища, які виділені чорним.
Макс Фурман, загинув на італійському фронті.
Генріх Гумол, кадет при уланах, загинув.
Леопольд Хілярський, підпоручник 58 піхотного полку, відзначений срібною медаллю, загинув на італійському фронті у 1916 році.
Йозеф Єднорог, 1 полк 1 бригади 1 польського легіону, загинув під Раранчею.
Станіслав Лула, 1 полк 1 бригади 1 польського легіону, загинув під Горлицями.
