Весною 1917 року війна остогидла всім. Солдати припиняли стрілянину, вилізали з окопів, обіймалися, обмінювалися горілкою та цигарками. Це називали братанням. Натомість, Тимчасовий уряд Росії готував наступ.
З метою підняти бойовий дух армії на фронт вирушив військовий міністр Олександр Керенський. До Станиславова він прибув у травні 1917-го.
У розташуванні 12 піхотної дивізії, яка стояла в околицях міста, Керенський просив солдатів йти в наступ і навіть давав їм потиснути свою мужню руку. Про це є анекдот. Нібито з фронту Керенський повернувся з перев’язаною рукою. Коли його запитали, чи це не поранення, міністр гордо відповів: «Моя рука болить від тисяч рукостискань».
До речі, Керенський був непоганим оратором і міг завести зал. Як згадує сучасник, «якби Керенський закликав до негайного наступу, весь натовп слухачів тієї ж миті кинувся б на ворога. Але якби наступ мав відбутися назавтра – жодних гарантій».
Червневий наступ з тріском провалився. Керенський помер у Нью-Йорку на 90 році життя.
