У 1970 році мистецтвознавець Володимир Баран готував матеріал для путівника по Прикарпаттю «Історії промовисті сторінки». Він неодноразово зустрічався зі старожилом і почесним громадянином міста Вільгельмом Столярчуком. Той переповів письменнику одну цікаву історію.
На початку ХХ століття на розі нинішніх вулиць Гончара та Грушевського (тепер тут п’ятиповерхова хрущовка) стояв великий паровий млин Імердауера. У 1902 році чотирирічний Вільгельм Столярчук гуляв із батьком у тому районі. Раптом тротуари та проїжджу частину вкрив густий живий килим… мишей.
Їх було так багато, що складалося враження, ніби на землю виплюхнули багато-багато чорної кави. Маленькі вусаті-хвостаті створіння вибігали з підвалу млина та зникали у навколишніх вуличках. Панянки, які це побачили, підняли такий вереск, ніби кінець світу настав вже і зараз. Той мишачий «флешмоб» тривав кілька хвилин і припинився так само несподівано, як і почався.
А вночі млин Імердауера згорів.
Фото з колекції Олега Гречаника
Comments are closed.