Колись я допустив одну краєзнавчу помилку. У легенді «Загадкові рейки» йшлося про кам’яницю на вулиці Курбаса, де в під’їзді досі можна побачити дві металеві рейки, вмуровані у підлогу. Тоді я припустив, що ними рухалась вагонетка, якою від вулиці возили вугілля чи дрова для опалювання будинку. Однак старожил Роман Білан повідав зовсім іншу історію.
У 1950-х роках у подвір’ї будинку №6 працював склодзеркальний завод. І досі зі скверу Міцкевича видно два його великих димарі. Крім дзеркал, він виготовляв лабораторний посуд, ялинкові прикраси та багато чого іншого. Вантажівки через вузьку арку проїхати не могли, тож для доставки сировини та відвантаження готової продукції проклали рейки, по яких рухались вагонетки. Щоправда, тоді вони виходили на тротуар — аж до дороги.
Директором заводу був єврей Мортко Мошель, член КПРС. Він мешкав на вулиці Вірменській, 5 і був дуже грубий — ледь не найширшою людиною Станіслава. Помер у 1964 році, похований на єврейському цвинтарі за озером, могила збереглася.
Comments are closed.