Зараз багато хто милується старим Станиславовом: «Ой, як добре було жити за бабці Австрії — пристойна влада, натуральна їжа, одяг без синтетики, екологія і таке інше». Але усі ці принади різко перекреслювала відсутність побутових зручностей у будинках. Звісно, небідні мали все. Але більшість мешканців Станиславова початку ХХ століття не лише про ванни, про елементарний водопровід могла лише мріяти. Іноді просте бажання прийняти душ оберталось суттєвими проблемами.
Краєзнавець Олена Бучик у газеті «Кур’єр Станіславовскі» за липень 1905 року знайшла цікаву замітку про пригоди такого собі пана Міхала.
Він мешкав в одному зі станиславівських передмість. Працював у бюро, був неодружений і страждав на безсоння. Якось поскаржився колезі, що довго не може заснути і той порадив йому перед сном приймати холодний душ.
Натомість Міхал не мав удома ані ванни, ані діжки, тому виконати дружню пораду було не так то й легко. Але безвихідних ситуацій не буває. Якось ввечері над Станиславовом зарядив дощик. Міхал зрозумів, що то його шанс, і став чекати, коли стемніє. Блько десятої вечора у домі затихло, сусіди повлягалися спати, тож молодик хутко скинув з себе весь одяг, вийшов у садок і став приймати дощові ванни.
Усе б нічого, якби сусідці пані Юзефовій не приперло сходити по-маленькому. Вбиральня стояла далеко, тож цьоця попрямувала до саду. Побачивши голого чоловіка вона підняла страшний вереск. Сусіди подумали, що на будинок напали грабіжники, озброїлись мітлами, лопатами, ліхтарями і теж побігли на вулицю. Переляканий пан Міхал спочатку заховався у кущах, та коли його оточили, був змушений здатися.
Інцидент швидко владнали і чоловік повернувся до дому. Тієї ночі він спав, як убитий. А от як розвивалися його подальші стосунки з пані Юзефовою, газета, на жаль, не повідомляє.
