У середині ХІХ століття у Станиславові мешкав дяк, який мав просто шалену популярність у місцевих гімназистів. Дядько був із почуттям гумору та легко міг розвеселити молодь. Історик Садок Баронч доніс до нас деякі «перли» цього гумориста позаминулого століття.
«Коли він потрапляв поміж спудеїв, то кричав: «Дітоньки, хапайтеся письма!». Коли виходили гімназисти із друкованими класифікаціями, то він питав менших, що означають літери O.A. M. D. G. наприкінці класифікації. То вони йому відповідали: «Omnia ad majorem Dei gloriam»*.
«Неправда, це пишеться: «О абисьте молодці добре грайфовали». Натомість старшим замість «молодці» говорив «молодиці», то вусачі реготали так, ніби їм хтось жару за шкіру насипав. Коли з’являлися семінаристи на канікули, то звертався до них: «Скажіт мені, що ви ся учите ві Львові, скажіт мені перше слово з Біблії жидівської». То вони йому й кажуть: «Берешіт Єгова». «Но, но, брешіт, брешіт! Лиш много брешіт, будете книші їсти», — і втікав від них, махаючи рукою «брешіт, брешіт».
* Девіз ордену єзуїтів, «Все для більшої слави Божої» (лат.)
Плац цісаря Франца. Справа — гімназія.
Поштівка кінця ХІХ століття з колекції Зеновія Жеребецького
