Виявляється, франківські привиди живуть не лише в ратуші. Свого часу вони облюбували собі зовні не примітне приміщення на Шевченка, 8. Але, про все по черзі.
У середині 1990-х років у тому будинку містилось Студентське братство. На території закинутого дитячого садочку братчики відкрили кафе «Під Лиликом», яке одразу стало культовим. Щоправда, бар був у центрі колишнього дитмайданчика, а в самій кам’яниці розташувалася канцелярія.
 |
Одним із активістів братства був відомий нині видавець Василь Іваночко. Тоді він мешкав у Микуличині, у місто доїжджав, увечері повертався додому. Та одного разу Іваночко затримався по справах і запізнився на останній потяг. Тож мав невеликий вибір щодо ночівлі – або на вокзалі, або в офісі братства. Василь подався на Шевченка. Але поспати йому тої ночі не довелося.
Близько опівночі чоловік почув, як відчинились вхідні двері та хтось зайшов до коридору. Коли Іваночко виглянув із кімнати, то в коридорі нікого не було, а двері виявилися зачиненими. Але щойно він ліг на диван, як знову почув кроки у коридорі. Це тривало до ранку…
Читач може подумати, що наш герой тоді перебрав зайвого, і йому щось там причулося. Але ж, окрім студентського братства, Іваночко був ще й пластуном, а там спиртне під забороною. До того ж, Василь потім ще кілька раз залишався ночувати в офісі, чув ті самі кроки та гримання дверима. Та з часом він перестав звертати на це увагу й міцно засинав.
Що ж змогло пробудити до життя бродячого духа? Краєзнавець Михайло Головатий стверджує, що будинок був споруджений наприкінці ХІХ століття та належав пані Меланії Домбровській. Тоді там розміщувався пансіон для дівчат, некрасивих чи кривавих історій там – жодних. То чому потойбічна істота облюбувала саме цей дім, наразі невідомо. Хто їх, цих привидів, розбере?
Comments are closed.