Важко жити – тяжко вмерти

На Прикарпатті, як і по всій Україні, все більше приватних підприємців просто опускають руки – прибутки падають, податки душать, невтішні новації не закінчуються. Але виявляється, і капітулювати не так просто…

І спи спокійно

Один приватний підприємець, назвемо його Ігорем (бо коли треба говорити про власну справу, більшість не бажає афішувати справжнє ім’я), працює сам і то цілими днями та має добру репутацію. Але сумно констатує – подумує про закриття. Бо заробітку вистачає лиш, аби якось прожити.

«Важко то все, – зітхає Ігор. – Проблеми почалися з третього кварталу минулого року, відколи нас зобов’язали платити внески до Пенсійного фонду. Це 32% від зарплати. За квартал я заплатив близько 900 грн. І ця сума буде рости, бо як піднімають мінімалку, збільшуються і пенсійні внески. Крім того, піднялася ціна на бензин – а це доставка матеріалу, тож і його ціна піде вгору. А мені піднімати ціни – то нереально. У людей і так грошей нема. Тож виходить, як у тому анекдоті – заплати податки і спи спокійно».

Інший підприємець, Олег, розповідає, що його колег, які просто «не вигребли», у нас дуже багато. «Перша хвиля закриття пішла після третього кварталу 2010-го. Тоді тисячі людей пішли, – каже він. – До того ж, сама процедура закриття надзвичайно складна. Треба йти в реєстраційну палату. Хто не знає – іде в податкову, морочить там людям голову. Їх відправляють в реєстраційну, там треба вистояти чергу, написати заяву. Кажуть – прийдеш за два місяці. Буває, що люди не знають, що за той час треба і далі платити нарахування. Треба принести ще й довідку з податкової про відсутність заборгованості і довідку з пенсійного. У Пенсійному фонді, хто не заплатив у 2010 році третій-четвертий квартал – нараховують пеню і штрафні санкції. Люди просто мучаться».

Шукаючи борги

Василь Струтинський, в. о. начальника відділу державної реєстрації в Івано-Франківську, підтверджує, що закриватися приватні підприємці почали після того, як їх змусили платити єдиний соціальний внесок.

«Колись платили тільки єдиний податок – максимум 200 грн. на місяць, – говорить він. – Їм додали ще отих 300 з чимось. А платити 500 грн. вони виявились не готовими».

Так, тільки за січень цього року в Івано-Франківську припинили своє існування 115 підприємців-фізичних осіб, ще 259 подали заяви. За лютий зникло ще 134, а заяви подали 192. «От сьогодні у нас кінець кварталу, – каже Струтинський, – і було дуже багато підприємців, які подавали рішення на припинення».

Хоча з тим, що процедура закриття є складною, він не згоден. «Ви прийняли рішення, пишете у нас заяву про припинення підприємницької діяльності, платите 17 грн. за публікацію, – пояснює він. – Ми вносимо це рішення до єдиного державного реєстру і повідомляємо дату публікації. Ці публікації здійснюють раз на 10 днів. І не раніше, ніж за два місяці після публікації, звертаєтеся до нас і всього-на-всього повертаєте нам свідоцтво про державну реєстрацію, даєте довідку з пенсійного і з податкової». Основна умова – треба тільки ні перед ким не мати боргів.

Тих два місяці потрібні, щоб якийсь ймовірний кредитор міг за цей час запитати про борг. Бо якщо підприємця закриють – питати вже не буде з кого.

А що податкова? «Для того, аби платник знявся у нас з обліку та отримав довідку про відсутність заборгованості по сплаті податків, необхідно провести остаточну перевірку його діяльності, – розказує Михайло Королик, начальник відділу масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в області. – Це питання в нас обговорювалося не раз, і податковим інспекціям дали доручення взяти його під особливий контроль, оскільки кількість інспекторів у нас обмежена. І вже за минулий місяць бачимо зрушення».

Важлива деталь: поки триває процедура закриття, а це в кращому випадку лише два місяці, підприємець зобов’язаний і надалі сплачувати всі податки. Незалежно від того, працює він чи ні. Такий закон.

З понеділка – штраф

На квітень Олег (підприємець, якого ми вже згадували) пророкує нову хвилю закриття. «Згідно з Подат­ковим кодексом, обов’язковою є подача декларації з податку на доходи фізичних осіб. Спочатку думали, що ці декларації будуть здавати тільки ті під­приємці, які мають найманих працівників, – розказує Олег. – Виявилося, що її повинні здавати усі. Раз на місяць. Якщо ні – штраф. Тож замість того, аби людина думала, де їй щось придбати і продати, вона має стояти в черзі і подавати цю декларацію».

У податковій інформацію про обов’язкову декларацію підтверджують. Михайло Королик пояснює: така декларація передбачена Податковим кодексом і має вона подаватися справді кожного місяця – до 20 числа за звітним. І її дійсно зобов’язані подавати всі, хто має статус податкових агентів.

«Враховуючи те, що 20 березня у нас припадає на неділю, останній термін подання цієї першої декларації буде в понеділок, 21 березня, – пояснює Королик. – Саме до цього числа треба буде подати їх за січень і за лютий. Якщо відсутні нарахування, то декларація подається з прочерками».

Якщо підприємець приніс декларацію невчасно, не за встановленою формою, чи взагалі не подав – штраф. При першому разі 170 грн., при повторному – 1020 грн.

Отже, нашим Олегу та Ігорю тепер кожного місяця треба носити в податкову по суті папірчик з прочерками. Як-не-як – а то і час, і нерви. І ще колись треба гроші і на всі решту податків заробити. Їхнє життя «покращилося вже сьогодні». І не тільки їхнє…