Україна досі не може повністю відмовитися від деяких російських товарів, насамперед так званого критичного імпорту. Крім того, українські санкції, які б обмежили торгівлю з Росією, відстають від західних. Так економічні експерти пояснюють зростання обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та Росією, про які свідчать дані Держстату. При чому Україна купує товарів в агресивного сусіда значно більше, ніж продає. Експерти наголошують, що вирішення питання торговельно-економічних відносин двох країн лежить у політичній, а не економічній площині, пише Радіо Свобода.
За даними Державної служби статистики, експорт України до Росії за перше півріччя 2017 року склав понад 19,3 мільярда доларів США – на 26,4% більше, ніж за аналогічний період торік. Імпорт з Росії оцінюється майже в 30 мільярдів доларів, що на 41,5% перевищує минулорічні показники. Таким чином, товарообмін із країною-агресором не лише не припинився на четвертий рік війни, а й збільшився, причому на користь Росії.
Заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі Наталія Микольська пояснює, що географічне сусідство з Росією та тривала кооперація у виробничих ланцюжках ускладнюють припинення торговельних зв’язків.
«Однозначно, рішення про те, щоб припинити торгівлю з Росією, має прийматися на найвищому державному рівні, зваживши всі за і проти і розуміючи те, які наслідки це матиме в тому числі і для людей, які задіяні і працюють на таких підприємствах», – каже вона.
Наталія Микольська звертає увагу на те, що постачання деяких російських товарів в Україну припинилося природним чином завдяки громадській позиції українців.
Із цим погоджується і голова Комітету економістів України Андрій Новак. Якщо доступ до російського ринку для України був обмежений здебільшого офіційними заборонами російської влади, то українці свідомо відмовляються від російських товарів, зазначає він.
«Ця наша громадська акція «Не купуй російське!» дійсно спрацювала. Російські мережеві автозаправки стоять практично порожні, немає і близько тих об’ємів продажу нафтопродуктів по російських заправках «ТНК», «Лукойл», які були раніше», – констатує економіст. Але самі нафтопродукти, зауважує одразу, все ще є у переліку критичного імпорту, від яких Україна наразі не може відмовитись. Окрім пального, за словами Новака, до таких товарів належить також газ, який Україна отримує реверсом з Європи, та ядерне паливо для українських АЕС.
Те, що швидко припинити будь-які торговельні стосунки з Москвою не вийде, визнає й політик та колишній прем’єр-міністр України Юрій Єхануров.
Зокрема, каже він, Україна не може обійтися без енергоносіїв для атомної енергетики.
«Тому, думаю, що на 80% це (торгівля – ред.) необхідність. І ми маємо бути тверезими прагматиками. Є речі, без яких ми не можемо обійтися», – пояснює він. За оцінками політика, таке становище зберігатиметься ще якийсь час.
Натомість народний депутат від «Самопомочі» Лев Підлісецькийвважає, що влада могла б докладати більше зусиль, аби відмежуватися від північного сусіда.
«Те, що влада мала цим займатися рік чи два тому – це однозначно. Те, що вони цим не займалися, теж однозначно. Не є нормальною ситуацією, що такий великий обсяг взаєморозрахунків і взаємообміну товарами здійснюється», – впевнений парламентар.
Гібридна війна – гібридна торгівля
Нині торгівля з Росією – це маятниковий процес, який є логічним наслідком скорочення товарообміну минулого року, зазначає керівник економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень Ярослав Жаліло – тепер навіть невелике відновлення торгівельних відносин впливає на статистику, каже він. Ще однією причиною коливання статистики, на думку експерта, є припинення товарообігу з тимчасово непідконтрольними територіями, оскільки частина угод здійснюється через Російську Федерацію. Крім того, він не вважає, що російська економіка зазнає відчутного удару без якихось українських товарів.
«Це рідкісні винятки, де Україна, дійсно, є унікальним постачальником – приміром, у рідкоземельних металах. Тобто Україна неспроможна вести торгівельну війну проти Росії просто через невідчутність припинення будь-якої торгівлі для самої Росії», – стверджує він.
Натомість, наголошує дослідник, збитків зазнають українські підприємства, які втратять ринок збуту.
Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що «гібридна» торгівля із країною, що розв’язала військовий конфлікт на території України – логічний наслідок гібридної війни.
«Якщо ми офіційно визнаємо Росію агресором – а ми визнали політично – то далі ми повинні робити наступний крок: відкликати послів, робити все те, що робить країна, коли на неї напали, – вважає він. – Ми цього не зробили, ми маємо гібридну війну і таким чином маємо на сьогоднішній день гібридні стосунки в галузі економіки».
При цьому питання українських економічний санкцій проти Росії Бураковський вважає недопрацьованим.
«Ми приєдналися до окремих санкцій, які сьогодні запровадили наші європейські колеги, але багато в чому це приєднання формальне, тому що ми не можемо таким же чином впливати на високотехнологічні та інші галузі, які сьогодні знаходяться під ударом санкцій, – каже економіст. – Ми повинні працювати в оркестрі всіх націй, які на сьогоднішній день своїми санкціями намагаються вплинути на Росію».
Андрій Новак погоджується із тим, що політично доцільно працювати над тим, аби українські санкції не відставали від американських та європейських. Водночас, говорячи про підприємства, які, незважаючи на війну, продовжують експортувати в Росію, Новак зазначає, що на це можна дивитися по-різному.
«Наприклад, якесь підприємство постачало продукцію виключно на російський ринок. Можливо, людина (керівник – ред.) хотіла б принципово обірвати це все, або закритися і всіх звільнити, але це питання філософське: якщо хтось із українських виробників продає на російському ринку свою продукцію, то що ми робимо? Ми заробляємо на росіянах гроші», – зазначає він. Але такий підхід, додає економіст, не працює, коли мова йде про власників українських підприємств, які водночас є політиками.
