Не лякайтеся, мова не про покидька-поліцая, який у часи німецької окупації виводив на ешафот дітлахів з єврейського гетто. Нічого подібного! За своє довге життя Міша (або дядя Міша) не виконав жодного смертного вироку. Мало того, він сам був євреєм, а франківські діти його любили.
У 1960-х роках на стометрівці біля колишнього готелю «Під трьома коронами» (він же «Під трьома цицьками») стояв чоловік похилого віку із напільною вагою. Саме його місцеві називали «Міша, який на Радянській вішає дітей». Справді, за невисоку платню він просто зважував (вішав) усіх охочих. Любив пожартувати, розповідав смішні анекдоти та пригощав дітей цукерками. Через це його найпостійнішою клієнтурою були дітлахи. Міша дуже скоро перетворився на незмінний атрибут середмістя.
 У цьому кіоску міліція шукала Мішині скарби |
Крім зважування, підприємливий дядя Міша підпрацьовував у кіоску на площі Ринок. Там він продавав лотерейні квитки, сигарети, ґудзики, шевську фурнітуру та всілякий дріб’язок. Коли у 1970-х він помер, кіоск очепили міліціонери та провели там ретельний обшук. Що вони там шукали і чи знайшли – наразі невідомо. Але містом потім ходили чутки, що скромний дядя Міша був підпільним радянським мільйонером.
