Будинки, які ви бачите на австрійській поштівці, належать до найстарішого кварталу Станиславова, що був зведений поза середмістям. Після ліквідації фортеці почав жваво забудовуватись плац, який спочатку називався Краттерівкою, потім площею Франца Йосифа, а нині це Вічевий майдан. Усі кам’яниці його південного боку зведені ще у позаминулому столітті.
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького. Фото Ігоря Гудзя
Нас цікавить двоповерхівка у центрі, яка має сучасну адресу Вічевий майдан, 2. Відомо, що на початку ХІХ століття одна з тамтешніх ділянок належала Каетану Бічі. Він був власником дерев’яної хатинки, в якій жили дві сім’ї.
У 1871 році землю придбав Кальман Йонас і задумав збудувати кам’яницю. Ділянка була замала, тому він звернувся до магістрату із проханням розширити її за рахунок міських ґрунтів. Землю йому продали – по 20 ринських злотих за квадратний сажень. Уже через рік кам’яниця стояла.
Будинок має сім вікон по фасаду, у центрі балкон із металевою ажурною огорожею. Позбавлений архітектурних прикрас, як і інші камяниці, зведені у 1870-1880-х роках, тобто до приходу сецесії та історизму. На нижньому поверсі працювали торгові заклади, вгорі мешкали люди.
Чим займався Кальман Йонас, що спромігся на власну оселю у центрі міста? Газета «Кур’єр Станіславовський» за жовтень 1910 року називає цього добродія серед осіб, що отримали концесію на оптовий і роздрібний продаж алкоголю у пляшках. Пан Йонас торгував «паленими спиртовими напоями». Ні, це не про шмурдяковий «самопал». Краєзнавець Олена Бучик дослідила, що у давнину поляки називали випалянкою… бренді. Термін походить від голландського словосполучення «брендвайн», тобто «дистильоване вино». Найпростіше – той самий коньяк, але не з однойменної французької провінції…
А ще Кальман Йонас був втягнутий у містечкову хасидську війну. На початку 1850-х років купка станиславівських хасидів скооперувалась і збудувала невеличку синагогу на вулиці Берка (Страчених Націоналістів), приблизно на тому місці, де зараз скверик із пам’ятним знаком першій українській церкві. Оскільки релігійне згромадження не було офіційно зареєстроване, божницю оформили на поважного єврея Трібфедера. Пройшли роки, старий помер, і серед громади стався розкол. Утворилися дві фракції: прихильників копичинського рабина, яких очолював Кальман Йонас, та прибічників чортківського ребе під керівництвом Майєра Трібфедера – сина покійного. Синагога, якою володіла «чортківська» партія, стала каменем спотикання. Аби її відсудити, Йонас і компанія найняли місцевих адвокатів, їхні противники – львівських. Спочатку справу виграв Трібфедер, але копичинські хасиди подали апеляцію і перемогли. Кілька ображених «чортківців» влаштували ганебну бійку у божниці, через що дістали три дні арештів. У 1902-му синагога відійшла Кальману Йонасу.
Якщо уважно вдивитись у поштівку, то на лівому крилі кам’яниці можна побачити велику вивіску з прізвищем «Fiedler». Це реклама меблевого складу Людвіга Фідлера – представника відомої родини німецьких столярів. Його сусідом був український купець Теодор Рубчак, який перебрався сюди зі Львова. Він мав магазин і майстерню взуття. У правому крилі торгував своїми «паленими» напоями господар будинку.
У радянські часи перший поверх кам’яниці займало кафе «Пельменна», яке полюбляли місцеві пияки. Всередині 2000-х на подвір’я кам’яниці забрів страховий агент. Між квартирами там можна пересуватись лише довгим внутрішнім балконом. І чи то балкон був застарим, чи то агент загрубим, але стався обвал, чоловік упав і забився. Прикрий випадок не залишився поза увагою місцевої преси, незабаром з’явилась замітка «Агент провалився». Відтоді аварійний будинок обнесений зеленим парканом.
