Культура

Porto Franko 2017 закинув якір: чого очікувати від найбільшого франківського фестивалю

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

На березі міфічного Станиславівського моря цього літа кидає якір цілком реальний фестиваль. Місцевий до мізків своїх кісток, минулого року він успішно збив із пантелику окремих прикарпатців, об’єднавшись з відомим столичним ГогольFest. Але це — лише досвід. Цьогоріч Porto Franko знову — сам по собі, принаймні в назві. До речі, про неї. У перекладі з італійської Porto Frankо — вільний порт, з особливо лояльними митними правилами. Таким привілеєм з українських міст могла похвалитися хіба Одеса. 200-літній ювілей його присвоєння Південна Пальміра відзначає саме цього року. І робитиме це разом з Івано-Франківськом — в один із п’яти літніх днів.

З 14 по 18 червня порт Франківськ відкритий усім проявам сучасного мистецтва. В рамках фестивалю Porto Franko щоденно відбуватимуться від 10 до 20 мистецьких подій. Одна з них — поки що це сюрприз — у спілці з ювілеєм одеського Порто-Франко.

Порт приймає добро

У 2016-му «Порто Франко ГогольFest» отримав гасло «Місце сили». Слоган 2017-го — відкритий порт. Його ідею пояснює Ростислав Держипільський — уже двічі директор, адже крім очільника облмуздрамтеатру, він іще й генеральний у Porto Franko.

«Івано-Франківськ — порт, який приймає те добре, що є в світі, в Україні, в Європі, акумулює та як портал передає в космос, — каже він. — А вже звідти до нас повертається (а добро, як відомо, завжди повертається ще більшим) лише найкраще».

Це колись місто було фортецею. Тепер, коли згадали про його ще давніше морське минуле, порт приймає звідусіль. Усе середмістя заполонять події фесту, що має особливо тісний зв’язок із урбаністичним середовищем Івано-Франківська та його архітектурою. Причому не лише звичними фасадами й приміщеннями, але й задіяними в активностях підвалами і дахами, стратегічно важливими об’єктами, «мертвими» заводами, а також недоступною зазвичай територією палацу Потоцьких.

І цього разу самим лише подвір’ям маєтку батьків-засновників міста, як минулого року, обмежуватись не планують. Використають як виставковий майданчик для програми візуального мистецтва й захаращену будівлю, що наостанок своєї понад двохсотлітньої історії виконувала роль військового шпиталю.

Палацовий інсайд

Усі будівлі палацового комплексу вільного доступу не отримають — один лише хірургічний корпус чого вартий. У ньому й провели перше знайомство з фестивальною програмою два директор фестивалю — вже згаданий генеральний Держипільський, виконавчий директор Володимир Гайдар, а також один президент — Роман Григорів.

На фестивалі два поверхи цього майже сакрального приміщення займатимуть роботи художників з України, Польщі, Румунії, Німеччини й Нідерландів.

Анатолій Звіжинський — куратор візуальної програми фестивалю — веде перемовини з Борисом Михайловим — арт-фотографом, який у травні представлятиме Україну на бієнале у Венеції. Є ймовірність, що після Італії роботи культового харківського митця приїдуть до Франківська. Таким чином місто надихнеться ще й духом італійського порту.

Звіжинський каже, що атмосфера у колишньому шпиталі частково відтворює корабельну: майже така сама тіснява та гостра економія простору. Тут експонуватимуть об’єкти та світлини. А ще — створять так звані «кімнати мрій», де кожен зможе за відповідної потреби спробувати проявити власні творчі здібності. Крім того, у покинутому палаці відбуватимуться ще й нічні акції…

Муралів цьогоріч в місті не малюватимуть.

Що ж до літературної програми, вона буде представлена славнозвісним «станіславським феноменом» — подіями за участі Іздрика, Андруховича, Прохаська та Єшкілєва.

Музики забагато не буває

Найсучасніше мистецтво постачатимуть у мистецький порт Франківськ щедрими партіями. Воно настільки свіже, стверджує виконавчий директор фесту Володимир Гайдар, що навіть не розмитнене. Учасникам і гостям Porto Franko випадає ще один шанс розпакувати нові коробки з безцінним вантажем і першими насолодитися їхнім вмістом. Головне — всюди встигнути і все побачити. Зрештою, програму формують таким чином, аби це таки вдалося. Чи не найпотужнішими в ній будуть театральна та музична складові. І це зрозуміло — фестом керує режисер, а співзасновниками події ще в 2010 був композиторський дует Романа Григоріва та Іллі Разумейка.

Перший став уже не просто одним із директорів, а справжнім президентом Porto Franko. Через високу концентрацію творчих людей фестивальний гарант, який є уродженцем Івано-Франківська, називає місто мистецьким арсеналом України. Інтегрувати в його середовище від 10 по 20 подій щоденно, створивши із різних програм один цілісний колаж, — завдання складне, але реальне. Для нього, як композитора, зізнається Роман, це наче написати постмодерну оперу.

Співавтор цього дивовижного твору — Ілля Разумейко — попри те, що з Запоріжжя, наразі опікується експериментальною музичною складовою тутешнього фесту. Вона заведе до зали очікування франківського залізничного вокзалу, де лунатимуть сонати-інтерлюдії американського композитора Джона Кейджа. А виконуватиме їх київський піаніст Антоній Баришевський.

Буде експериментальна музика. До Франківська привезуть якийсь екзотичний бамбуковий інструмент із Голландії, та навіть лазерну арфу. Буде китайський хор і, можливо, український гурт «Хамерман знищує віруси» — його учасники мали б виступати в костюмах русалок на міському озері. Можливо — бо «хамермани», м’яко кажучи, трохи дивні, тож є шанс, що їхню участь не вдасться погодити… Із прийнятного для всіх — видатні композитори: естонець Арво Пярт і грузин Гія Канчелі.

Зі сцени на Вічевому майдані три дні (16-18 червня) співатимуть гурти. Перший день — «Familia Перкалаба», «Kozak System», «Брати Гадюкіни». Наступного — «Бумбокс», «Tik Tu», ізраїльський «Boom Pam». І в неділю, останній день фесту, середмістя слухатиме електронну музику — київських «Cepasa», «The Maneken» і румунський «Subcarpati».

І це ще не все! Куратор альтернативної музичної програми Porto Franko Олександр Балтушев анонсував діджеїв з Куби та Іспанії, які озвучуватимуть фестивальні вечірки, а також матимуть особистий майданчик на території Палацу Потоцьких і в новій локації — на заводі «Промприлад». Діджеї працюватимуть екологічно, адже сценічне обладнання — на енергії від сонячних панелей.

Театр-корабель

У театральному напрямку вдень і вночі франківців вражатимуть видовищами, гідними найвибагливіших гурманів. У співпраці зі львівськими та київськими митцями покажуть одразу дві вистави — вже знану підвальну неооперу жахів «Гамлет» за Шекспіром у перекладі Андруховича та новинку за Стефаником з робочою назвою «Вона земля». У філармонії гулятимуть протяги кінетичної вистави Влада Троїцького «Але вітер…». Також будуть ЦСМ «ДАХ» і Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі.

Та найрезонанснішим, за словами куратора театральної програми фестивалю Олексія Гнатковського, стане приїзд режисера Еймунтаса Някрьошюса з литовського театру «Meno Fortas». Він представить роботу «Майстер голоду» за Кафкою.

А в перший день фестивалю, точніше ввечері середи 14 червня, облмуздрамтеатр перетвориться на гігантський корабель. Його вже обжитий у минулому році дах, а також площу перед будівлею і всі приміщення театру заполонять події феєричного відкриття Porto Franko 2017 — з музикою та світловим шоу. До речі, цього разу знов не обійдеться без урочистого звучання Національного Президентського оркестру.

Наобіцяли організатори багато. Чекати ще начебто довго. Та вже посеред травня, рівно за місяць до фестивалю, місто почне жити ним на повну — разом із подіями, покликаними розпалити апетит до сучасного мистецтва. А апетит, як відомо, приходить під час їжі.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.