Від ЗАЗа до ГАЗа

Недавно любителі автомобільної старовини відкрили літній сезон в Івано-Франківську. У місті відбувся цілий автопробіг на раритетній техніці. «Репортер» поспілкувався із власниками двох старих машин. Сестри зі Львова на «горбатому» Запорожці в Україні добре відомі, а от військовий ГАЗ-67 з Тернопільщини зробив перший виїзд після шестирічної реконструкції.

«Іриска» з Німеччини

Ірина та Оксана Денис – сес­три-близнюки, обидві родом зі Львова. Пані Ірина, молодша за сестру на п’ять хвилин, нині живе в Німеччині, де має сім’ю. Її чоловік – місцевий любитель українських ретро-ЗАЗів. Завдяки цьому спільному захопленню вони й познайомилися.

«Німці дуже люблять наші «Запорожці», – розповідає Ірина Денис. – Вони кажуть, що це чудова й надійна машина, яка, до того ж, легко ремонтується. Тамтешній ЗАЗ-клуб налічує 50 машин, а загалом у Німеччині зареєстровано 86 таких авто».

Перед франківським пробігом сестри були на зльоті «Запорожців» у Мінську. Обидві мають по ЗАЗу, а до Франківська приїхали на машині пані Ірини – ЗАЗ-965 1969 року випуску. Раніше авто було біле, а у 2009 році його пофарбували у жовто-блакитні кольори – на честь 50-річчя марки ЗАЗ. Відтоді на автопробіги жінки й самі одягаються у жовто-блакитні речі – під стиль свого раритету.

До своїх авто сестри ставляться із материнською любов’ю. Ірина Денис навіть дала машині лагідне ім’я «Іриска». «Чи можна рахувати, скільки їсть ваша дитина чи скільки ви витрачаєте на її одяг? – каже пані Ірина. – Так само й ми не рахуємо. Це для нас друг, рідне дитятко».

Народжений у війну

Ще одним ексклюзивом, який приїхав до Франківська, став ГАЗ-67, який випустили під час війни, у 1944 році. Машина приїхала своїм ходом із Коропця Тернопільської області.

Сестри Денис одягаються під свій улюблений ЗАЗик

Виїзд на Прикарпаття став для джипа першим після багаторічної реставрації. «Я робив його шість років, – розповідає власник Михайло Тимків. – Працював по неділях, на свята, з ночі до ранку. Останні три тижні перед цим ­виїздом взагалі майже не спав, дотягував дрібні деталі».

В Україні є близько 30 таких авто. Комплектуючі до них збирають практично з усього світу. «Багато запчастин цієї машини уніфіковані з легендарним джипом Willis, – говорить Тимків. – Їх досі випускають на американському заводі Ford. Так, із США замовляв кільця до двигуна, бендікс стартера, диск щеплення, задній стоп-сигнал, плиту приладів тощо. Деякі деталі кузова замовляв у Білорусі. Тент шили ентузіасти в Білій Церкві. Багато роботи виконали в гаражі іванофранківця Володимира Микицея. Сьогодні завдяки інтернету можна відносно легко знайти необхідні речі».

Частину деталей для рідкісного ГАЗ-67 замовляли на заводі Ford у США

Любителі автостаровини із «золотими» руками стикаються не лише з дефіцитом деталей. Як каже Михайло Тимків, найважче було робити реєстраційні документи. У бюрократичних кабінетах чіплялися до найменших дрібниць. Через тяганину довелося ставити гідравлічні гальма, бо з рідними механічними йому відмовлялися підписувати техогляд.

У рідному Коропці люди знають про захоплення чоловіка, проте усі ці роки думали, що це щось несерйозне. Лише коли ефект­ний ГАЗ-67 нарешті виїхав із гаража, біля брами Тимківа вишикувалася черга охочих роздивитися раритет. У нього вже є плани на майбутнє – першим на черзі буде мотоцикл BMW R71 з коляскою родом із 1939 року.