Прикарпатські любителі ретро-авто називають Мирослава Грибінника найкращим спеціалістом з «Победи». Цей 40-річний калушанин має їх аж чотири.
Із Мирославом Грибінником «Репортер» познайомився у несподіваному місці – на військовому аеродромі Івано-Франківська. Тут відбувся день відкритих дверей, і у святковій програмі була виставка ретро-авто. Одним із раритетів була зелена «Победа» із Калуша.
Історія цього авто доволі цікава. Перший автомобіль Мирослав придбав у Коломиї в 2006 році. Виявилося, що номери кузова і шасі – втрачені. З двигуном і ходовою від 21-ї «Волги» машина не підлягала перереєстрації, досвіду по «Победах» не було, чоловік трішки покатався, і довелось розпиляти.
Та Грибінник продовжував шукати раритетні авто. У 2009 році на очі йому потрапила машина 1949 року. При детальному огляді виявилося, що це кабріолет, на який приварили дах. Стан авто був просто жахливим, практично металобрухт, до того, «битий» з правого боку. Після піскоструменевої обробки постало питання про «донора». Тоді він і дізнався про недороблену «Победу», яка стояла в гаражі одного любителя старовини.
Найважче реставраторам працювати над округлими формами
«Наприкінці 2011 року я її притягнув, через кілька днів, на Різдво, перший раз завів двигун, – згадує Мирослав Грибінник. – Далі був ремонт двигуна, потім коробки передач. Після цього настала черга підвіски, яка, до речі, тут повністю оригінальна. Коли зібрав передню частину, почув, що є негаразди у задній. Виявилося, що попередні майстри розвернули кардан не тим боком. Таких нюансів було ще багато. То був своєрідний конструктор, зате тепер знаю, що переробляти за кимось – то нема гіршого».
Загалом машина стояла на відновленні близько півтора року. За словами Мирослава, якщо ж порахувати лише робочі дні, коли він займався цим авто, вийде чотири-п’ять місяців. Зате зараз ця «Победа» – окраса автовиставок і пробігів.
«Колір неоригінальний, їх випускали двоколірними, але металіку тоді не було, – говорить майстер. – А найбільш ексклюзивною деталлю тут є перемичка на передньому бампері, між двома «кликами». Її нині найважче дістати. Також дуже рідкісним є повітряний фільтр. Часом люди купують цілу «Победу» лише заради нього».
Загалом Грибінник має чотири екземпляри «Победи». На обійсті стоять два седани та два кабріолети. Попри те, що автомобіль в роботі дуже важкий, калушанин не зраджує своєму захопленню.
«Перемичка» між кликами переднього бамперу – одна з найрідкісніших деталей
«Найважче в ній – форми кузова, – говорить Мирослав. – До того ж, машина сама по собі доволі велика. Важко вишпаклювати усе це та вивести усі форми із заокругленнями в одну площину. Взагалі я бачив багато відреставрованих радянських ретро-автомобілів і зараз можу сказати, що завод так ретельно не робив, як нині їх відновлюють любителі. До прикладу, хто працював над «Победою», той знає, що двері від одного авто до іншого не підійдуть. Кожен елемент кузова треба підганяти додатково».
Основним заняттям Мирослава є ремонт мобільних телефонів, але зараз він жартує, що за роки роботи над раритетами саме вони вийшли для нього на перше місце. Сьогодні він продовжує шукати запчастини і працює над «победним» кабріолетом. Каже, такий варіант легендарного авто йому найбільше до вподоби.
До теми
«Победа» – культовий радянський легковик. Його серійно виробляли на Горьківському автомобільному заводі у 1946-1958 роках. Заводський індекс моделі – ГАЗ-М-20.
Comments are closed.