Можливо, про це ще мало хто знає, але в Україні тепер є поліцейські омбудсмени. Правильно ця посада звучить так – інспектори Управління забезпечення прав людини Національної поліції України. І такі є в кожній області. Їхнє завдання – захищати ті ж права людини від тих же поліцейських. В чому вони можуть допомогти, де їх шукати і як це – бути чужим серед своїх?
– Лілю, як давно працює ця служба і навіщо вона?
– Наше управління виникло відносно недавно, створено воно на основі інституції уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Тобто якщо уповноважений ВР працює у всіх сферах стосунків державних установ з громадянином, то наше управління – лиш у стосунках між людиною і правоохоронними органами. Усі питання, в яких порушуються права людини правоохоронними органами, це наші питання. На місцях поліцейські омбудсмени, як нас уже називають, почали функціонувати 26 вересня. Буквально кілька тижнів тому. Зараз пробую знайомитися з ситуацією в області.
– Розкажіть трохи про себе: звідки ви, сім’я, попередня робота, як потрапили на цю посаду?
– Я з Коломиї, там зараз і живу, спільно з чоловіком виховуємо двох діток – старшій донечці 12, а синові ще немає і трьох років. До цього я працювала у патрульній поліції, пройшла конкурсний відбір, і з січня була на посаді інспектора – тобто патрулювала вулиці Франківська. До служби у поліції працювала на різних посадах, була спеціалістом-землевпорядником, працювала у сфері обліку паливно-мастильних матеріалів, тобто жодного дотику до правоохоронних органів не мала.
В кінці липня у нас в управлінні проходив відбір, і мені запропонували пройти навчання на омбудсмена. Навчання тривало п’ять тижнів – у Києві. Після чого й приступили до своїх обов’язків.
– Піти у патруль – це й так кардинально змінити жити, чому захотілося ще кардинальнішого?
– Питання права людини – мені близьке. В мене юридична освіта, спочатку я закінчила Коломийський коледж права та бізнесу, потім Івано-Франківський інститут права, економіки, будівництва. Права людини досить часто порушуються у різних сферах. І дуже прикро було чути про випадки, коли вони порушуються моїми колегами поліцейськими. Тому саме в цей період, коли приходять зміни, хочеться змінити більше. Не тільки ставлення людини до поліції, але й ставлення поліції до людини. Якщо це орган, який має захищати людину, значить, він має її захищати – і крапка.
– На Франківську область ви одна?
– Так, на теперішній момент.
– А надалі, в теорії?
– В теорії повинна ще бути людина із числа державних службовців, але наразі її ще нема.
– Кому ви підпорядковуєтеся?
– Це не є посада обласного підпорядкування, наше керівництво в Києві, т.в.о. начальника управління є Євген Дзюба, а безпосередньо ми підпорядковуємося голові Нацполіції Хатії Деконаїдзе.
– Як працюється з вчорашніми колегами, адже зазвичай «внутрішню поліцію» не дуже люблять?
– В принципі, як поліцію не люблять ті люди, які схильні порушувати, то так само і тут. Фактично, якщо поліцейський не має наміру провокувати порушення чи порушувати, то йому немає чого мене боятися, переживати.
– Як виглядає ваша робота, звідки ви дізнаєтеся про порушення?
– Зараз я налаштовую співпрацю, а в подальшому така інформація буде братися в ході перевірок. Будуть перевірки відділів поліції, там уся інформація фіксується у внутрішній документації, в журналах реєстрації громадян і т. д. Так само налагодила співпрацю з Центром надання вторинної допомоги, про факти, з якими звернуться до них, поінформують і мене. Будем дізнаватися безпосередньо від людей, із соцмереж, зі ЗМІ. Тобто, якщо ми дізналися про факт порушення з мережі Facebook, то маємо право ініціювати перевірку.
– Які у вас повноваження? От, приходите ви до поліціянтів, що ви можете у них вимагати?
– Можу вимагати, щоб мені надали всі документи, можу робити їх копії. Так само відеоматеріали, можу брати пояснення в учасників конфлікту, ми також маємо право безперешкодного доступу у будь-яке службове приміщення поліції…
– На які види порушень до вас можна йти зі скаргами?
– Наша робота більше спрямована на Європейську конвенцію з прав людини. Попередження випадків катування, незаконне затримання, незаконне утримання, норми утримання тої чи іншої людини в ізоляторі тимчасового тримання, тому що в СІЗО наші повноваження вже не поширюються, цим займається уповноважений ВР з прав людини. Потім невідповідь на звернення громадян, не реагування на скарги громадян. Тобто людина з будь-чим може звертатися, якщо питання буде не у нашій компетенції, то ми його перенаправимо у відповідну службу.
– У нас, на Франківщині, вже були випадки?
– Наразі ще не маю жодної справи. Напевно, пройшло замало часу, і люди ще просто не знають про існування такої інституції.
– Якби хотіли звернутися, як вас знайти?
– Є електронна адреса – uzpl_frankivsk@police.gov.ua, на яку можна надсилати свої електронні звернення, також є телефон – 063 949 61 79, 0502531053. Мій кабінет – на Сахарова, 15. Кожна людина може звернутися в будь-який час.
– Загалом в Україні які порушення найбільш поширені?
– Це ненадання правової допомоги, медичної допомоги, перевищення термінів утримання людини, неінформування родичів про те, де саме перебуває затримана особа. Не повідомляють права затриманого, причину. Кожна людина, згідно з Конституцією, має право як на захист, так і на медичну допомогу, де б вона не перебувала. І якщо вже людина затримана, то вона має знати, в чому її підозрюють і які в неї права.
– Зараз усе лиш на старті. Що будете робити, аби поліцейський омбудсмен став справді тим, до кого підуть люди, а не просто посадою для галочки?
– Наразі я знайомлюся з громадськими організаціями, активістами, з правозахисними спілками. Поки що, думаю, буду брати участь у справах про порушення, з якими звертаються до них. Буквально на тому тижні зустрічалася з юристом-координатором громадської приймальні української Гельсінської спілки Юрієм Вациком. Також зустрічалася з головою Спілки добровольців Василем Андріївим, теж запропонувала свою допомогу. Думаю, що вже далі, якщо дізнаються, що це діє, то будуть звертатися самостійно.
