24 і 25 вересня у рамках 13-го міжнародного MitOst-фестивалю в Івано-Франківську ініціатива «PRAVO. Берлінська група з прав людини в Україні», член міжнародної організації MitOst, покаже чотири фільми з програми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в рамках серії «В пошуках дому». Фільми торкаються тем міграції та «іншості».
MitOst-фестиваль називають місцем зустрічі людей різних культур, мов і спільнот. Завдання фесту – створити дружнє середовище для діалогу, долучитися до якого може кожен. Організатор – міжнародна незалежна мережа активних людей MitOst, яка підтримує культурний обмін і громадянську активність в Європі й сусідніх країнах.
Що є спільним і відмінним у долях мігрантів-біженців в західній Європі й Сирії з долями українців, які змушені були покинути свої домівки на Сході Україні та стати внутрішніми переселенцями? Що таке «дім»? Як знайти новий «дім» та не втратити По закінченню кожного фільму відбудеться обговорення з громадськими діячами Івано-Франківська. Модерує Олександра Бінерт, ініціативна група «PRAVO. Berlin Group for Human Rights in Ukraine».
Всі фільми демонструються в оригіналі з українськими та англійськими субтитрами. Кінопокази відбудуться в громадському ресторані Urban Space 100, вул. Грушевського, 19.
24.09.2015
«Зламані гілки» (25′, 2014 р., Ізраїль, режисерка: Аяла Шарот).
Кінопоказ і дискусія за участі історикині Любові Соловки.
Анімаційний документальний фільм розповідає історію Міхаль Рехтер. Дівчині було лише 14 років, коли вона покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до Ізраїлю напередодні Другої світової війни. Родина повинна була приєднатися до неї наступного року, але з початком війни усе змінилося. Спогади Міхаль оживають у барвистій анімації, що змальовує її самотню подорож із дитинства у доросле життя.
«Переслідувані» (118′, 2014 р., Сирія, режисерка: Ліваа Язі) кінопоказ і дискусія за участі Сергія Никонорова (Донецьк/Івано-Франківськ), голови правління громадської організації «Д.О.М.48.24».
Коли вибухає бомба, ми насамперед кидаємося навтьоки, і лише згодом розуміємо, що не озирнулися. Ми не попрощалися з домівками, спогадами, фотографіями, власною ідентичністю і минулим життям. Це прогалина у просторі й часі, в якій усі переміщені фізично й ментально сирійці перебувають, ніби в чистилищі. Ті, хто втратили все, знають, що тепер вони підвішені у повітрі, переслідувані спогадами з минулого і страхами за майбутнє. Цей фільм – про ставлення сирійців до своїх домівок у часи війни.
25.09.2015
«Це моя земля» (93′, 2014 р., Франція, режисерка: Тамара Ерде). Кінопоказ і дискусія за участі письменниці й перекладачки Галини Петросаняк та політолога, керівника Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслава Ліхачова (скайпом з Єрусалима). Як в освітніх системах Палестини та Ізраїлю викладають історію цих країн? «Це моя земля» зображує кількох єврейських та арабських учителів упродовж навчального року. Спостерігаючи за їх суперечками й обміном думками з учнями, дебатами з міністерствами освіти та їх поглядами на шкільну програму, глядачі отримують уявлення про глибокий і тривалий вплив, який ізраїльсько-палестинський конфлікт транслює наступному поколінню.
«Життя в раю – нелегали по сусідству» (78′, 2013 р., Швейцарія, режисер: Роман Вітал). Кінопоказ і дискусія за участі Ярослава Мінкіна, поета, громадського активіста, керівника МГО «СТАН» Луганськ/Івано-Франківськ). З того часу, як швейцарський уряд організував для біженців, яким відмовили в притулку, депортаційний центр в ідилічному гірському селищі Вальцейна, кожний четвертий, хто проживає там – нелегальний іммігрант. «Життя в раю» викриває систему швейцарської політики надання притулку біженцям і те, як привілейовані жителі Заходу поводять себе з сусідами-біженцями. Як це впливає на їхні життя і як воно – бути шукачами притулку в «раю»?
