Було це наприкінці 1970-х. На Івано-Франківському меблевому комбінаті начальником техвідділу працював один добродій, який взагалі не вживав спиртного. Мало того, він ще й рішуче боровся з алкоголізмом на робочих місцях і не одного робітника позбавив квартальної премії за п’янку.
Та одного разу його викликали до відділу кадрів і повідомили, що з витверезника надійшов лист. Там йшлося, що його, тобто п’яного (!) начальника техвідділу, затримав міліційний патруль, і він провів бурхливу ніч у витверезнику. Також адміністрація закладу просила керівництво комбінату «вжити рішучих заходів з профілактики алкоголізму та вплинути на порушника, який ганьбить підприємство».
Тремтячими руками чоловік схопив папірець і кинувся у витверезник розбиратися. Як з’ясувалось, пару днів тому туди дійсно привезли якогось п’яничку. Документів той із собою не мав, але дуже охоче назвав місце роботи, ім’я та прізвище. Як виглядав той п’яничка, лікарі не пам’ятали. Їхати на комбінат для впізнання самозванця медики також відмовились. Хто ж це був, начальник техвідділу так і не довідався. А друзі інженери ще довго підколювали його: «Богдане, скажи правду — то ти був у витверезнику чи ні?».
