У Франківську на повну йде підготовка до всеукраїнського турніру, присвяченого 200-річчю Івана Франка. Організовує його регіональний центр оцінювання якості освіти. Як по-сучасному заохотити дітей читати класиків і чому це насправді так важливо — у розмові з керівником центру Богданом Томенчуком.
— Пане Богдане, звідки взагалі ідея такого турніру?
— Турнір «Нам пора для України жить» — із серії наших уже традиційних турнірів «Знай українське». Перший був внутрішньо обласний, пройшов за великого сприяння депутата Миколи Палійчука, він тоді надав приз у 100 тис. грн. Уявляєте, школярі змагалися за таку суму і виграла тоді тисменицька школа?
Потім географія дуже розширилася. Здається, другий виграли діти з Шишак Полтавської області. Коли ми у 2014 році почали Шевченківський турнір, я сам собі не вірив — найактивніше реєструвалися діти з Донецька й Луганська. Потім я зробив висновок, що діти люблять Україну, то великі дяді не вміють їх направити туди, куди треба. В тому турнірі брали участь 7 тис. дітей. Можете уявити — підняти стільки дітей, без вказівок, через інтернет?! Дуже помагали спонсори, призи завжди додають азарту, а призи були не рядові — наприклад, Ігор Цепенда, ректор Прикарпатського, запропонував мультимедійний клас. Менше, ніж планшетний комп’ютер, призи не опускаються. Мета турніру — показати, що інтернет це, вибачте, не лише голі дівки, це потужне джерело знань, спілкування, росту.
— Розкажіть саме про Франковий турнір…
— Повторю свої слова, які я сказав на засіданні Івано-Франківської ОДА, коли вирішували, як святкувати 200-ліття Шевченка: «Так Шевченка можна було відзначати у XIX столітті, а зараз XXI». Знову йшлося про конференції, пісеньки, хори й жодного слова не було про інтернет і комп’ютер. А ми зробили турнір.
Так само й зараз, у принципі, може здаватися, ну що ми з того маємо: згадали Франка, не згадали — яка різниця? Але ми забуваємо, що в цей час ми або творимо, або не творимо середовище. Якщо не творимо, воно сантиметр за сантиметром чужіє і ми не розуміємо, а чому та людина пішла за японським товаром, а такий самий український не взяла. Я дуже довго не йшов на те, аби робити цей турнір. Мене дотиснув Віталій Перевізник, голова громадської ради при ОДА. Каже, ну поспіваємо ми у Франківську і на цьому все закінчиться. А тут 7-10 тисяч діточок залучимо до вивчення Франка. Задумка яка? Ми викинемо у мережу всі питання, з джерелами, де є правильні відповіді — сідайте, шукайте, якщо ви знатимете відповіді на всі ці питання, то будете знати про Франка більше, ніж я зараз. А потім ми їх садимо за комп’ютери і вони змагаються за призи.
— Як узагалі це технічно зробити?
— У цьому плані нам дуже помагає сайт «test-on-line», і хлопці звідти роблять все безплатно. Вони кажуть — нам треба середовище. Ніші, які аналогічні парканам, вже позаймали, ми хочемо нішу з інтелектом. Вони писали програму, забезпечували її функціонування, реєстрацію учасників і т.д. Тобто люди у процесі участі не беруть — вони лиш створюють питання, а потім їдуть вручати призи. Все робить програма. Хочу сказати, що кожен бачить, чи правильно він відповів на питання та як виглядає у контексті інших. Жодних підтасовок не може бути.
На одному з перших турнірів була така ситуація — діти з Шишак і команда з нашої області йшли плече в плече, Шишаки на бал були попереду. Потім їхня директорка казала — ми все чекали, коли ви нам той бал якось з’їсте. А не з’їли, це ж нереально. Азарту дуже багато, і це азарт творчий. Нереально дозувати дітям перебування за комп’ютером, тому треба зробити так, аби інтернет працював на них, а не проти них.
— Про питання — звідки вони?
— Свого часу мер Руслан Марцінків кинув ідею: а давайте ми будемо платити вчителям, які здадуть ЗНО, по 2 тис грн. То був десь кінець лютого. Я йому запропонував продуктивніший варіант. От є ідея — заснувати турнір, але до нього треба багато питань. Аби заохотити людей, треба призи. Він дуже швидко погодився, написали положення і оголосили призи — 2 тис. грн. за краще питання, хто напише більше 300 — отримає планшет і т.д. Попросили задіяти вчителів з районів, долучився філфак Прикарпатського і нині ми маємо понад 1500 питань, з них майже третину написали двоє людей — Тетяна Олесів із Ворохти і Ольга Деркачова з Франківська. От зараз якраз іде конкурс питань — кожен автор серед своїх питань визначив чотири кращих і вони змагаються між собою. І чотири групи обирають кращих — це за голосуванням в інтернеті, голосування самих авторів та експертів, журналістів і журі, яке обрав оргкомітет.
— Коли стартує турнір?
— Якщо все буде добре, то на 27 серпня, роковини Франка, ми мали б натиснути стартову кнопку. Потім у вересні — реєстрація, оприлюднення всіх питань і далі заочний тур. В очний тур увійдуть кращі команди, зазичай було так — 10 кращих команд з кожної області змагаються між собою. А ми вже дивимося, хто кращий за всеукраїнськими показниками.
— Призи?
— Є вже більше десяти планшетних комп’ютерів і з такою доброю налаштованістю влади, думаю, нам буде легше шукати ще призи. Ще маємо досить часу, аби вийти на той рівень, який був у минулому турнірі. Там, здається, було 42 планшети — це є, за що змагатися. У цьому прагматичному світі треба романтиків виховувати через прагматику.
