Спільнота у соцмережі “Журнал “Патилько” публікує світлини Маланки з Коломийщини 50-70 років минулого століття.
Маланка (Меланка) – українське народне і церковне свято, вечір напередодні “старого” Нового року або святого Василія Великого (14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду; “переддень Нового Року”.
Свято Маланки відзначають напередодні Нового року – 31 грудня за старим стилем, 13 січня за новим — день преподобної Меланії, звідки й походить назва свята.
У Великім Ключеві є 5 кутків і на кожному кутку колись була “Миланка”. Колись у “Миланку” йшли тільки парубки. У кін. 1970-х цю традицію порушили і з’явилися мішані парубочо-дівочі, ґаздівські і навіть дитячі “Миланки”. Так само колись щедрували на давню мелодію “Ой то нині Миланічко, завтра буде Василічко”, а від 1960-х рр. щедрують “Ой сивая тая зазулечка”. Цього року у Великім Ключеві також ходять “Миланки”. Подаю дві світлини з моєї етнографічної збірки. на першій – парубоцька марковйинська “Миланка” (куток Маркови), 1952 р., на другій – “Миланка” молодих готарських ґаздів (куток Готарь з Коцоринов), кін. 1970-х.
На свято Маланки молодь усю ніч щедрує, ходить із “козою”, водить переодягненого на Маланку парубка. Традиційні персонажі — баба Маланка та дід Василь.
У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на веселу розвагу, маскарад.
