Він хотів грати, але грошей на хорошу гітару не було. Нічого не знаючи до того про музичні інструменти, користуючись онлайн-перекладачем та іспанськими сайтами, за півроку зробив свою гітару.
Тарас Муляк із села Чернятин, що в Городенківському районі. Займається різьбярством, два роки тому закінчив Косівський інститут за фахом «Оформлення художніх виробів із дерева». Ще змалку робив щось руками, а улюбленим його місцем була дідусева столярка – завжди залишався там довше, щоб подивитись, як дід майструє.
Хоча й Тарас багато працював із деревом, але ніколи не мав справи із музичними інструментами, каже, що й не планував. Але бажання навчитися грати було таким сильним, що відсутність грошей його не зупинила. Навпаки – це змусило придумати цікавіший спосіб.
«Купити хорошу гітару – дорого, – каже Тарас. – Весь інтернет обшарив і знайшов іспанський сайт, а там і плани з кресленнями були, і техніка виготовлення. Подивився, все здалося реальним і мене ця думка заїла. Взяв і зробив. Правда, довелося все перекладати з іспанської. Але не так воно й складно пробувати щось нове».
Вже за шість місяців підчитування іноземних сайтів і реалізації прочитаного на українському дереві гітара була готова. За словами Тараса, робота над гітарою дуже відрізнялася від того, що він робив раніше. Схожим був хіба матеріал.
«Відмінність у тому, що це інструмент, а не предмет краси. Купують не саму гітару, а той звук, який вона дає, – говорить майстер. – Українське дерево для вироблення гітари нічим не гірше від іспанського. Найкраще підійде явір, сухий, вистояний хоча б 10 років природною сушкою. Бажано, щоб волокна були кучерявими, про це свідчать поперечні складки на корі дерева. А все інше можна купити у спеціалізованих магазинах, наприклад, у Львові чи Києві. Натуральний лак із ялівця найбільше підходить для акустичних цілей, не псує звуку дерева, добре захищає його на довгі роки. Але для цього його потрібно наносити лагідно, дуже тоненькими шарами».
Тарас Муляк запевняє, що хоча робити гітару й не так просто, але коли точно дотримуватися технологій, то може добре вийти навіть у тих, хто ніколи не мав справи ні з деревом, ні з музикою. І загалом він виглядає дуже творчою особистістю: любить природу, довго гуляти лісом, мріє оселитися в горах і мати там справжню майстерню по дереву, як колись робили гуцули.
Попри наполегливість і цілеспрямованість, у хлопцеві ще добре видно креативність, притаманну художникам чи іншим митцям. То й не дивно, адже його творчим натхненником є живописець Юрій Неміш, до речі, із того ж Чернятина. Юрія вважають художником із народу, його полотна – суміш раціоналізму з елементами сюрреалізму, має близько 200 робіт. Влітку цього року в Івано-Франківську відбувалася його перша персональна виставка – у Художньому музеї.
«Я в нього вчуся, – каже Тарас. – Він хороший художник, філософ, усі його твори із вкладеною думкою. Став моїм творчим наставником. В принципі, матеріал ролі не грає, художник має з усім вміти щось зробити».
На Західній Україні комерційно та у великих масштабах виробленням гітар займається лише одна фірма. Хлопець звернувся туди, щоб оглянули гітару, думка фахівців була йому важлива. Вони підтвердили – робота хороша.
«Планую це діло не закинути, – говорить Тарас Муляк. – Хоча з роботи з деревом і так не бракує. Наступною буде скрипка, з цим ознайомився, коли реставрував старий інструмент та й інформації, як її робити, є вдосталь. А щодо гітар, то в мене вже навіть червоне дерево є і замовлення – все чекає свого часу».
