Заробітчанка з Івано-Франківська 25-річна Оксана Уманців організувала в Парижі продаж страв української кухні. Вареники та голубці рекламує через соцмережі. Другий місяць її страви замовляють не лише українці, а й французи. Місцеві навіть цікавляться, чому немає українських фаст-фудів, повідомляє gazeta.ua
Дівчина разом із чоловіком винаймають квартиру в Парижі. Приїхали на заробітки, мають французьку візу, контракт на житло та медичну страховку.
“Я тут вдруге. Перший раз приїжджала прибирати і доглядати дітей. Потім рік була вдома і не думала повертатись, – розповідає Оксана. – Хотіла вдома відкрити кафе чи ресторан, але час для бізнесу невдалий. Вирішила з чоловіком знову сюди – він робить ремонти, а я працюю з дітьми в другій половині дня”.
Оксана за фахом агент з нерухомості, а готувати її навчила мати, яка теж не кухар – працює методистом в університеті.
“Робила вареники одного дня на обід для гостей у Парижі, вирішила сфотографувати і запропонувати людям в соцмережі, – розповідає. – От і почалось. Хтось не має часу, хтось терпіння готувати. Першою клієнкою була студентка, яка написала, що моє оголошення для неї щастя, бо немає часу, вчиться. Її мами поряд нема, а хочеться вареників”.
Каже, у Парижі є кілька ресторанів, де можна скуштувати українські страви. А от замовити на вечерю домашню їжу від української господині було ніде. У Парижі українські кухарі-професіонали здебільшого роблять страви на весілля та бенкети.
Пропонує вареники з картоплею, сиром, грибами, капустою, рибою, а також солодкі з вишнею, яблуками, маком та халвою. За 50 штук просить 6 євро. За 12 голубців з гречкою та м’ясом – 6-8 євро. Салати олів’є та “під шубою” коштують 10 євро. Стільки ж – печінковий торт. Деруни з сиром і грибною підливою за 10 штук – 8 євро. Також готує пельмені, налисники з маком, вишнею, грибами, паштетом, крученики курячі з грибами та свинячі – з чорносливом. Перець фарширований по 1 євро за штуку. Стільки ж коштує 100 г сала.
“Робила й жовто-сині вареники для гостей. Для жовтого кольору потрібна куркума, а для синього – спеціальна гуаш”.
Зазначає, що її ціни невисокі для Франції. В них закладає вартість продуктів та витрати на електроенергію, транспорт. Страви розвозить сама.
“Замовлення беру за день-два, щоб закупити свіжі продукти. Заморожених не використовую. Часто до 3-4 години ночі готую, щоб виконати замовлення. Французам радять спробувати мої страви клієнти, які вже купували в мене. Замовляють і питають, чому немає такого на вулицях як фаст-фуд”.
Помітила, що всім клієнтам подобаються вареники з грибами і картоплею. Гриби для них використовує сушені, які передають з України. Також – із сиром, який робить сама з французького молока.
“Франція славиться сирами, але тільки не творогом. Везти його з дому недоцільно, то навчилася з їхніх кисломолочних продуктів робити свій”.
Пишається, що у такий спосіб популяризує Україну. Має намір згодом повернутися на батьківщину.
“Наших заробітчан тут багато. Всі ми переважно тут з метою заробити грошей і повернутись додому. Україна – одна з небагатьох країн, заробітчани якої ці кошти вкладають у свою державу”.
