Відеоролики цього юнака з Косова набирають мільйони переглядів, а за одну з робіт навіть подякував Джастін Тімберлейк. У свої 18 він уже може досить непогано заробляти, але мета його – далеко не гроші. Володимир Заграновський каже, що хоче зняти фільм, який хоч трошечки б змінив світ. Чому не слухати батьків інколи корисно та як можна реалізувати свій талант навіть у невеликому гірському містечку?
– Володю, твої роботи знає чимало людей, але про тебе самого практично нічого не відомо…
– Народився у Косові, зараз мені вже 18, навчаюся в Косівському інституті на відділі кераміки, третій курс. А зйомкою займаюся десь близько двох з половиною років.
– З чого почалося?
– Я дуже сильно хотів професійну камеру й на Різдво мені її подарували. Почав знімати. Спочатку суто для себе і все на купу. От знімав свічку і сповільнював, пришвидшував, як вона горить, чи дим… Вчився монтувати, робити гарний колір і т. д. Усі знання брав з інтернету. В Косові немає людини, яка могла б мене цього навчити. А потім почалися серйозніші проекти.
– І яка була перша серйозна робота?
– Перша, яка принесла і прибуток, і популярність, так би мовити, це проект «For Justin Timberlake». Ми її завантажили і вже назавтра було 100 тисяч переглядів. Зараз на «Facebook» – 25 мільйонів переглядів, а на «YouTube» – чотири мільйони.
Почалося з того, що прийшов до мене Зеник Палагнюк, автор цієї роботи і каже: «Вова, у мене є крута ідея на мільйон переглядів». І починає розповідати, що це величезний портрет Тімберлейка із цвяхів і ниток. Ми зразу знайшли приміщення, купили матеріали та почали зйомки. Працював він близько двох місяців, а я разом із цим знімав. Було дуже важко, бо те приміщення не опалювалося, а це було взимку, ми мерзли, а Зеник узагалі там проводив кожен день – з ранку до вечора. Не встигав по часу, бо вже за місяць мав їхати в Америку.
– Цей ролик пройшовся майже по всіх центральних каналах. Як ви відреагували на таку популярність?
– Зеник спершу дуже тішився, а потім казав, що його дуже дістали.
– Тімберлейк про вашу роботу чув?
– Так, і навіть написав подяку на своїй сторінці у «Facebook».
– Потім були ролики про заняття спортом у горах?
– Так, їх було три і вони набрали по 100 тисяч переглядів. Ми хочемо ще зняти щось подібне – взимку, навесні. Ми просто хотіли показати, що круто тренуватися на природі.
А зараз от зробили такий гумористичний ролик «Чоткі пацани – Стрєлка», пробуємося і в цьому напрямку. Я сам розумію, що він не є досконалим. Будемо аналізувати помилки. Думаю, якщо візьмемося знімати продовження, то воно буде трохи іншим. Там мають бути смішні жарти, зрозумілі українцям, але без жодної вульгарщини – таке щось хороше, бо цей трохи «по-бидляцьки» вийшов.
– Про що ролик і хто працював у команді?
– Ролик про «стрєлку городських пацанів і пацанів із села». Ну там – спортивні штани, битка, «сємкі» і далі у тому ж стилі стереотипів. Саундтрек до нього написав Андрій Книгницький (ДюХ), він з Косова, пише багато й круто. То він був головний «городський». Чоткий пацан – це Коля Савлук, він знімався у попередніх відео про спорт. Є там і його брат Михайло Савлук, а ще Володимир Цикаляк і Любчик Борис.
– Ти згадав, що відео стали приносити прибуток – яким чином?
– Перше – це через «YouTube». Там іде реклама і за рахунок цього падають кошти. Друге – зараз ми почали працювати з різними фірмами, навіть з китайськими. Вони нам платять за показ їхнього продукту в наших відео. От там навушники чи одяг українського бренду…
– І які суми?
– Найбільше вдалося заробити на ролику про Тімберлейка – це було дві тисячі доларів. А ці ролики – то в середньому 200-300 доларів, але половину можуть бути гроші, а половину – продукція.
– Далі що плануєте?
– Хотілося б вкласти гроші в техніку, якою можна було б знімати фільми. Зараз маю дві ідеї для них. Перший – серйозний фільм: бунтарі, різні люди, які чимось захоплюються, хтось танцює, хтось малює, хтось подорожує і т. д. Вони відрізняються від решти, бо бачать цей світ по-іншому. От вони об’єднуються і змінюють своє місто. Там мають бути показані основні проблеми міста – сміття і тому подібне. І в чому ще суть фільму – я хочу зібратися зі своєю командою та зробити це все, як буде у фільмі, тобто насправді змінити місто. Почати робити якісь круті заходи. Фільм має бути на реальних подіях. А ще у кінці хочу зробити хештег – «#давайте змінювати світ» чи щось таке, і щоб це стало флешмобом, тобто інші теж підхопили. Думаю, якщо все правильно подати – круто, емоційно – то років за два він стане успішним і світ почує про український продукт.
А другий фільм – це «Чоткі пацани», якщо буде підтримка цього першого ролика і ми навчимося гарно та дійсно смішно знімати.
– Можна розуміти, що керамікою ти займатися не плануєш?
– Ні, це не моє. Поступив два роки тому, бо мусив поступити після школи.
– Як батьки ставляться до того, що ти робиш?
– Навіть не знаю. Рік тому мама мені казала, що в цьому досягають успіху одиниці, мовляв, нащо тобі то, вчися на кераміці… Але зараз я бачу, що їм починає подобатися.
– Що тебе заставляє це все робити?
– Мене… Ще, напевно, занадто юний, щоб це сказати. Хочеться щось робити в цьому світі, розвивати його. Мені завжди подобається щось робити. Так, аби не нудно було жити.
