У понеділок, 21 вересня, франківська веслувальниця Людмила Лузан повернулась додому з чергових успішних для неї змагань: на чемпіонаті Європи серед юніорів у Румунії вона здобула дві срібні нагороди.
В інтерв’ю «Репортеру» спортсменка та її тренер Сергій Батомункоєв згадують минулі змагання та діляться очікуваннями від наступних стартів.
– Людо, як ти прийшла до веслування?
Людмила Лузан: Веслуванням почала займатись не одразу – змалечку пішла на спортивну гімнастику, якій віддала майже 10 років. Але у 13 років я вирішила спробувати щось нове. Мій брат на той час займався у Сергія Батомункоєва веслуванням, я прийшла на тренування, мені сподобалось…
Сергій Батомункоєв: Я працюю з Людою вже п’ятий рік, бо для гімнастики в неї був неперспективний зріст – 177 см. Те, що вона зможе досягти високих результатів, було видно одразу. Я їй дав у руки весло, сказав зробити гребок, а вона так зачепилась за воду! В інших, буває, весло провалюється, не чіпляється, а тут одразу човен пішов уперед.
Людмила Лузан: А я навпаки, як тільки спробувала, то думала, що в мене нічого не вийде – впала з човна, понабивала синців. Думала, ніколи не навчусь рівно їхати. Але з кожним днем ставало дедалі краще.
– Коли прийшли перші успіхи?
Людмила Лузан: Я лише три місяці позаймалась і поїхала на свої перші змагання – чемпіонат України серед дорослих. Мені на той час було 14 років. Посіла п’яте місце і сильно розчарувалась. Але приїхала додому, тренер мене заспокоїв. Наступного року чемпіонат України я вже виграла. Тоді ж поїхала на чемпіонат Європи серед юніорів, в якому теж перемогла, а на чемпіонаті світу була третя.
– Де проходять тренування і як часто ви займаєтесь?
Людмила Лузан: На міському озері. Три дні на тиждень я маю по два тренування, а в суботу й неділю – по одному. Наш тренер міняє графіки від тижня до тижня або місяця, має власну систему. Ми не лише займаємося на воді, а й ходимо до тренажерного залу, бігаємо кроси. Багато працюємо на силу, щоб була нормальна фізична підготовка. Без цього ніяк.
Сергій Батомункоєв: Ще за часів Союзу веслувальники займалися на стадіоні «Електрон», але зараз цієї бази вже немає. Довгий час я не працював, але у 2000 році мій вихованець Віктор Вінтоняк запропонував почати все з нуля. Було складно, адже ми не мали ані човнів, ані бази. Але ми розвивались і з 2000 року почав працювати спортивний клуб «Альбатрос» на міському озері.
Зараз у мене є одна група із трьох людей – два майстри спорту міжнародного класу і один майстер спорту. Щоб ефективно займатись, має бути вузька спеціалізація. Я не тримаю спортсменів, і, коли бачу, що з деякими не справляюсь, віддаю їх іншим тренерам. До всіх має бути окремий підхід і своя методика.
– На що йде основне навантаження при заняттях веслуванням?
Людмила Лузан: Задіяні всі групи м’язів, особливо ноги. Дуже велике навантаження на коліна. Я якраз трохи травмувала коліно на чемпіонаті світу, що завадило мені показати кращі результати на змаганнях.
– А як взагалі оцінюєте виступи на чемпіонатах світу та Європи?
Людмила Лузан: На чемпіонаті Європи в Румунії я показала не найкращий свій результат. Взагалі ці змагання далися мені дуже важко. Під кінець сезону сил майже не залишилось, організм був ослабленим.
Сергій Батомункоєв: На чемпіонаті Європи Людмила показала не свій результат, бо вже перед фінішем їй стало погано і вона фактично кинула гребти й сплавляла човен, аби втримати друге місце. А так із білорускою вони йшли ніс у ніс – усе вирішують соті долі секунди.
– Які у вас найближчі плани?
Людмила Лузан: Сезон у нас закінчився, зараз буде місяць відпочинку, я зможу підлікувати коліно. А вже потім нас очікують збори в Бурштині. Змагання ж почнуться з наступної весни: чемпіонат України, відбір на чемпіонати Європи та світу…
– Кого вважаєте головними конкурентами у Європі та світі?
Людмила Лузан: Дуже сильна білоруска Надія Макарченко. Але буду тренуватись, щоб успішно конкурувати з нею, я не зупиняюсь на досягнутому.
Сергій Батомункоєв: Кожен, хто знаходиться у межах двох-трьох секунд – конкурент, бо за рік підготовки цю різницю можна надолужити. Є коло претендентів із 5-6 спортсменів і кожен може боротись за найвищі нагороди. У Людмили резерв є. На дистанції 500 м вона може скинути 5-6 секунд і десь секунду на дистанції у 200 м. Це багато, і з цими результатами – вона може виграти все.
