Урбаністи з всієї України розроблятимуть стратегію розвитку Івано-Франківська

Навчальна програма досліджень міста CANactions School for Urban Studies готуватиме сучасних урбаністів, знайомих із найкращим світовим досвідом. Основний чотиримісячний курс (зайнятість 24/7, як наголошують організатори) – платний, проте будуть і публічні лекції та воркшопи. До участі запрошують не тільки архітекторів і урбаністів, а й економістів, юристів, соціологів, культурологів. Виглядає на те, що участь можуть взяти навіть театральні режисери чи лікарі, головне – довести своє зацікавлення темою розвитку міст. Учасники працюватимуть з фахівцями-урбаністами з усього світу в Києві, а в рамках практичного блоку приїдуть до Івано-Франківська.  Протягом 12 днів вони досліджуватимуть місто і в грудні запропонують свої розробки для його стратегії.

Ідея Школи належить архітектору Віктору Зотову, засновникові архітектурного фестивалю CANactions. З 2008 року CANactions привозить до Києва міжнародних фахівців з архітектури та урбаністики, які дають майстер-класи і читають лекції, а також працюють з молодими українськими архітекторами у форматі воркшопів над конкретними ділянками в Києві: Контрактовою площею, схилами Дніпра, промзоною на Теличці.

Місія Школи

Віктор Зотов, засновник Школи CANactions:

«Я бачу Школу як свого роду ментальний перекладач західного досвіду для України. Українським фахівцям часто не вдається його ефективно перейняти.

Існує постсовкова практика розробляти план на 20 – 25 років наперед – він застарілий вже тоді, коли виходить з проектного інституту. Ми хочемо запровадити на прикладі Франківська про європейську практику. Головна її відмінність у тому, що урбаніст не розробляє фіксований план розвитку, а скоріше модерує процес. Ми відкриваємо Школу 14 вересня і в жовтні матимемо більше розуміння, що саме потрібно робити. До грудня – ще більше. Важливо моніторити ситуацію на кожному кроці, комунікувати з усіма представництвами з міста. Це економісти, соціологи, науковці, підприємці, адміністрація, громадськість. Місія школи – не демонстрація, а модерація процесу.

Архітектори зараз не дуже зацікавлені в яскравих картинках. Їм цікавіше дивитися, як що влаштоване, що там за вузли, дізнатися, чому так. Чому взагалі будуть будинок для літніх людей, а не торгівельно-розважальний центр?

Існує багато різних «чому?», відповіді на які не побачиш, просто ходячи по місту. Їх треба здобувати через дослідження. Важливо, що роздавачами досвіду в Школі будуть більшою мірою іноземці, найкращі  в галузі розвитку міста у світі».

Одним із критеріїв запрошення фахівців був досвід роботи на пострадянському просторі. Тобто працюватимуть з учасниками Школи ті, хто розуміє український контекст. Організатори наполягають, що Школа має базуватися на real case – самої лише теорії замало.

Владислав Тимінський, координатор Школи:

«У Львові мене вразило, наскільки тамтешні активісти-урбаністи цінують деталі міського середовища, що з концепції перетворюються на реальність. Мені здається, це гарний досвід і підхід, коли ти позиціонуєш свої ідеї не просто як класні в теорії, а як відправну точку для подальшої реалізації. І тебе надихає, що цей шматочок міста зробив ти».

Реальним містом для дослідження стане Івано-Франківськ, куди учасники приїдуть на 12 днів, аби вивчати міський простір від інфраструктури до історичної спадщини й запропонувати стратегію розвитку міста.

Фото: flickr.com/canactions

Чому Франківськ?

Плануючи Школу, організатори розглядали також варіанти Слов’янська чи Маріуполя. Проте, як розповів Віктор Зотов, найефективніше можна розкривати світовий досвід саме через успішні міста. Франківськ є таким містом.

Віктор Зотов:

«У Франківську є розвинена спільнота «Тепле Місто», Юрко Филюк і люди навколо нього. Ця ситуація дуже відрізняється від Києва, де громада не так об’єднана. Коли межа між тобою та іншим починає зникати, зникають і проблеми – починається розвиток міста. Ти почуваєшся частиною чогось цілого. Мені здається, у Франківську це досить помітно».

Владислав Тимінський:

«Ми окреслили кілька тематичних напрямків Школи. Починаємо з історичних міст, яким притаманні маґдебурзьке право, самоврядування, тобто це переважно правобережна частина України. У другому блоці будуть постіндустріальні міста».

Фото: flickr.com/canactions

Орієнтири та результати Школи

Плануючи програму, орієнтувалися на досвід європейських освітніх платформ. Це Studio Basel, Urban-Think Tank з Цюриха, а також московський Інститут медіа, архітектури та дизайну «СТРЕЛКА», яку закінчили кілька працівників архітектурного бюро Zotov&Co.

Віктор Зотов:

«Лабораторія Urban-Think Tank створена на базі ETH Zurich – це одна з найкращих архітектурних шкіл у світі. Учасники лабораторії їдуть щоразу до нової країни, обирають нерозвинені, може, найгірші міста. Їхня мета – розібратися, як там можна щось покращити. На відміну від Києва, де всі покращують Печерськ і Майдан, а ті все погіршуються. Йшли б на Троєщину чи Виноградар – там є, що зробити. Коли іноземці приїздять до Києва, в першу чергу вони їдуть саме туди – нікого не цікавить Майдан чи Печерськ.

Взагалі одне з головних завдань – це вирівнювання якості життя по всій території країни.

У Франківську є багато поствійськових та постіндустріальних територій у центрі міста, якими варто було б зайнятися, а не тільки займатися пішохідною зоною в історичній частині».

Владислав Тимінський:

«Ми бачимо три завдання Школи: «люди, продукти, комунікація». Тобто, по-перше, нам важливий розвиток учасників, які після закінчення Школи, маючи комплексне бачення, продовжать цю роботу.По-друге, вони стануть агентами змін, CANекторами – новим типом фахівців, які вміють проблеми перетворити на рішення, продукт. І нарешті, комунікація, донесення ідей до різних аудиторій. Поширити ідеї, щоб вони вийшли за рамки експертної спільноти й викликали резонанс в суспільстві – це рідко вдається в українському контексті.

Що буде після Школи? Ми пропонуємо найкращим учасникам стажування і роботу в Україні та за кордоном, у реальних компаніях та бюро – партнерах CANactions. Для молодого фахівця в Україні це шанс вийти на зовсім інший рівень – від креслень будиночків і кварталів до більш осмисленої діяльності».