Усі ми хочемо жити в чесній Україні, але що кожен готовий для цього зробити? Чи взагалі реально перемогти корупцію та з якого боку братися відрубувати голови тій гідрі?
Дискусію у франківському громадському ресторані «Urban Space 100» на тему «Школа відповідального громадянина: як побороти корупцію на місцях» організувала Львівська бізнес-школа. Яка, до речі, має за плечима вже не один подібний захід. Звісно, ніхто не очікував, що під час розмови народиться єдиний і досконалий рецепт ліків. Його, здається, таки не існує. Але є чимало таблеток для довготривалого лікування – про ті, які вже дають результат, і ті, що ще треба виготовити, говорили учасники зустрічі.
Наталя Смуток, львівський підприємець та ініціатор групи «Стоп хабар» – про війну з митницею:
«Після подій на Майдані у львівському готелі зібралися підприємці і сказали – все, так жити не можна, ми хабарів не даємо. Аби втриматися, коли будуть вимагати, ми об’єдналися у цей рух. З чого почали? Наприклад, ми всі платили на митниці, працюючи легально, з усіма документами, все класно, але щойно машина заїжджала на пост – треба було дати від 200 до 500 грн. Вирішили – досить. Почали проводити зустрічі на митниці, обговорювати всі питання, створили сторінку у Фейсбуці, яка стала дуже популярною, там теж усе обговорювалося публічно. І можемо сказати, що ми нині не платимо нічого і ніхто не може нас змусити. За моїми підрахунками, «ми» – це десь 10 % підприємців, які працюють чисто. Решта, на жаль, так і платить. Шкода, що тої критичної маси людей, яка задасть швидшого руху, поки що нема. Треба більше «борзих» людей, які скажуть – ні!».
Юрій Филюк, співвласник мережі «23 ресторани», ініціатор «Теплого міста» – про школу середнього класу:
«Ми не давали і не даємо хабарі, бо нащо тоді був Майдан? Ми віримо у зміни і в те, що у довгостроковому періоді еволюційні працюють краще, ніж революційні. Іншими словами – якщо замінити неефективні ланки зверху, без підготовки підґрунтя, то результату не буде. Власне філософія «Теплого міста» у тому, що треба вкладати у розвиток середнього класу. Говоримо не стільки про матеріальну складову, скільки про цінності та інтелект. Власне, є різні мудрі книжки, які говорять, що якість середнього класу визначає якість суспільства. У Львові більше десяти об’єднань людей з ціннісною базою, які дають результат. У Франківську з цим проблема. Тому працюємо над розвитком хоч одного такого середовища, аби виростити якраз цей інтелектуальний середній клас. Назвали його – «Тепле місто». Є різні проекти, в одному з них ми й перебуваємо, це громадський ресторан – 100 людей скинулися і народився майданчик для спілкування. Це вже реальність».
Петро Шкутяк, політик і громадський діяч – про особистості:
«Політика – це один з елементів організму держави і там відбуваються такі самі процеси, як і в інших сферах. Якщо говорити про корупцію, то політика одна з найбільш корупційних. І щоб це змінити, має бути розуміння і воля самих політиків. У нас зараз кажуть – падіння ВВП через війну, я кажу – у нас падає ВВП, бо досі існують Держкомзем, Держархбудконтроль і ще купа організацій, які видають ліцензії, а війна – на сто першому місці. Воля політиків зробити так, щоб цього не було. Поки вони черпають з цього ресурс, доти ВВП буде падати. Я колись працював зі старшим чоловіком, він раніше був головою колгоспу. Якось він каже: ну, хлопці, в нас було так – аби щось вкрасти, треба щось зробити, а зараз ніхто нічого не хоче робити, а всі крадуть. У більшості країн якийсь відсоток корупції допускається, але люди там створюють якийсь продукт, у нас же просто на кожному етапі треба щось урвати. І тут дуже важливі особистості, які можуть змінити цей принцип».
Ярослав Яцишин, підприємець – про моніторинг влади:
«У місті нині є ініціатива – «Антикорупційна платформа». Свого часу критик Сашко Бойченко сказав: ми чекали оновлення влади, а відбувається омолодження покидьків. І воно постійно буде, поки не навчимося контролювати владу, згідно з законними повноваженнями. Цей проект – це висвітлення і відслідковування результатів державних закупівель міськвиконкому, рішень сесій і того ж виконкому. Далі, якщо виникає підозра на корупцію, то є прописаний у законі алгоритм дій – звернення, протоколи, розголос у пресі».
Ірина Трощинська, випускниця Львівської бізнес-школи – про досвід Естонії:
«Я рік прожила в тій країні і перші два тижні ходила з відкритим ротом. Наскільки розвинені технології та прозорі процеси! Людина може слідкувати за державними витратами на офіційному сайті, всі законодавчі акти там є. Оподаткування – як підприємства, так і люди подають декларації про доходи, 95 % із них – онлайн і для цього досить 10 хвилин, 99 % грошових трансакцій – так само онлайн. Прозорість є завдяки технологіям. Але це не відбулося за один день, було багато проектів – цифрова рівність, навчання комп’ютерної грамотності у селах, людей старшого віку і т. д.».
І тут, як підсумувала декан Львівської бізнес-школи Софія Опацька, постає питання для кожного – чи готові ми завтра подавати чесні декларації або вчити своїх батьків працювати з комп’ютером? Майдан продовжується. Держава – то не лише чиновники, держава – це ми.
Comments are closed.